Кайзервальд засадять бульбою, квасолею та нарцисами?

Музей народної архітектури та побуту “Шевченківський гай” (вул. Чернеча Гора, 1) очікують кардинальні ландшафтні зміни. Кожне обійстя етнічної зони засадять городиною (бульбою, квасолею, бобом, буряком, огірками). Біля хатини із Закарпаття створять невеличку долину нарцисів. Такий ландшафтний проект на п’ять

томів (!) розробили фахівці Львівського національного лісотехнічного університету. Щоб втілити в життя ці плани, доведеться вирубати понад тисячу дерев. Керівництво музею запевняє: жодне здорове дерево не пустять під сокиру, а лише аварійні, які загрожують обвалом на раритетні хати. Навіщо оновлюють Шевченківський гай, за які гроші це робитимуть та чи обговорено проект з фахівцями, дізнавалася кореспондент “ВЗ”.

«Музей головніший, ніж кілька аварійних дерев»

Як розповів “ВЗ” директор Музею народної архітектури та побуту Іван Косачевич, скансен має десять етнозон, з яких потрібно зробити “лялечку”. Ландшафтний план розвитку музею реалізовуватимуть за кошти норвезького гранту, розроблення проекту обійшлося у 70 тисяч гривень. “Будуть і нарциси, і городи біля хатин, і клумби, — каже пан Косачевич. — Коли музей формувався, лісники посадили дерева агресивних порід, наприклад півночноамериканський дуб, який так розрісся, що не дає “подиху” іншим рослинам. Він зайвий. У ландшафтному плані передбачено поступове зрізання дерев і насадження нових з різних етнозон. Екологи скептично кажуть: “О, зріжуть дерева!”. Але музей головніший, ніж кілька аварійних дерев. Треба позбуватися тих, які своїм корінням підважують фундамент хат. Експерти лісотехнічного університету кажуть, що 30% лісу потрібно проріджувати. В етнографічному парку не має бути заростей. Насадимо багато фруктових дерев, наприклад яблунь”.

Долина нарцисів буде невеликою: орієнтовно 10 на 5 квадратних метрів. Її обгородять і доглядатимуть. Вирощену городину не продаватимуть — вона буде своєрідною декорацією. Навесні картоплю садитимуть діти, які навчаються на курсах у Шевченківському гаю, а восени її збиратимуть. Директор скансену каже, що це необхідно для того, щоб діти, які виросли “на асфальті”, побачили, як їхні предки вирощували городні культури. Ландшафтні плани обговорять на громадських слуханнях, які відбудуться у березні. Іван Косачевич не знає, скільки коштуватиме реалізація проекту, бо він розрахований аж на 50 років.

Виконувач обов’язків начальника управління екології та благоустрою Львівської міськради Андрій Галушка відмовився коментувати ландшафтні нововведення у Шевченківському гаю. Каже, не має інформації...

Екологи — проти: такого бедламу не було ніколи!

Екологи та депутати Львівської міської ради в один голос кажуть: ландшафт-ний проект недолугий і не витримує критики. Член депутатської комісії природокористування, охорони довкілля та благоустрою міської ради Віра Лясковська розповіла “ВЗ”, що рослини з різних етнічних регіонів (нар-циси) мають рости в природних умовах, а не “приживатися” на Кайзервальді. “Такого бедламу не було ніколи, — емоційно розповідає депутат. — До нашої комісії ніхто не звертався, нізащо не погодимо вирубку дерев. Не потрібно рубати дуби, бо дерева цієї породи ростуть в усіх етнічних регіонах. Запитала ініціаторів проекту, кому продадуть зрубані дуби. Відповіді не почула... Наша комісія поїде у Шевченківський гай, щоб вивчити ситуацію. До обговорень ідеї залучимо незалежних експертів, журналістів”.

Віце-президент товариства шанувальників Львова Іван Сварник має свою думку щодо оновлення Шевченківського гаю. “Щодо городів з овочевими культурами — підтримую, — каже пан Сварник. — Господині різних регіонів завжди садили біля своїх хат квіти, зелень (петрушку, кріп), моркву. Це пасує біля сільської хати. Але я проти долини нар-цисів! Квіти мають рости у природному середовищі. Нарциси не приживуться у поганому ґрунті. Вирубувати старі дерева і замість них садити нові — це варварство! Львів, як загазоване місто, потребує більше зелені, ніж має. Рослини не дають стільки кисню, як дерева”.

З досьє «ВЗ»

Скансен на Кайзервальді відкритий у 1971 році. Ідея створення музею просто неба належить відомому етнографу Іларіону Свєнціцькому, який ще у 1930-х роках започаткував цю роботу. Тоді вдалося перевезти до Львова лише один експонат — Миколаївську церкву з села Кривки. У 1966 році за ініціативи працівників Музею етнографії та художнього промислу розпочалися конкретні роботи: створено відділ народного будівництва, який у

1971 році був реорганізований у Музей народної архітектури та побуту.