«ТАМ»: тематично-непевний, арт-насичений і соціально-драстичний
Бієнале «Тиждень актуального мистецтва», що триває у Львові, перетнуло екватор. Відкрилося близько двох десятків авторських проектів, які можна оглянути на арт-територіях та у галереях Львова до 9 вересня. У середу, 5 вересня, у рамках «Тижня» розпочинаються «Дні мистецтва перфоманс» та стартують заняття «Школи перфомансу», які курирують Тамар Рабан з Ізраїлю та Януш Балдиґа з Польщі. Темою «Тижня» цьогоріч є «Непевність».
Відкривали «ТАМ» Олег Воронко, Ігор Слободян та Олекса Фурдіяк, які на очах публіки домонтовували у подвірї Львівського палацу мистецтв предметно-звукову інсталяцію з велетенських металевих «сурм», у які 7 вересня обіцяє «подудіти» джазмен Юрій Яремчук. Неподалік, на старому дубі, розташувався проект «Селекція» Тараса Котляра. За словами автора, ідея рухомої дерев’яної конструкції, що «зрослася з тілом дерева», базується на принципі еволюції. Мовляв, поєднуючи людський прогрес і створене природою, народжується гібрид.
Експозиція «ТАМ» продовжилась на третьому поверсі Палацу мистецтв. Відкриває цей майданчик Павло Ковач (молодший).
— Мій проект — продовження серії з землею, яку вже можна було оглянути на «Фортмісії», згодом у «Дзизі», нещодавно у Варшаві.., — каже Павло. — Ця робота присвячена людині, яка йде своїм шляхом. Поруч є фото моєї покійної бабці, яка все життя вишивала картини до церкви. Це був її шлях...
Кілька кроків далі — класик кінетичної статики професор Яцек Ягельський та його колега Ярко Першко, який не зміг бути присутнім на відкритті особисто.
— Мої роботи функціонують окремо, але й разом творять непідробну цілісність. Крісло з видовженим сидінням — наче статичне, але має потенційний рух, асоціюється і з початком, і з кінцем, з колискою і катафалком, — пояснював Яцек Ягельський. — Друга робота — «Чорний кінь». Це — класичний мобіль, який статичний, доки його не рушити. Просто штовхніть його — і розвинеться діалог. «Ехо» — третя робота, яка відносить нас у дитинство, змушує думати про час, місце, усе, що змінюється. Дмухніть на вітрило з паперу, і вона запрацює, як годинник… Що ж до робіт колеги, то це — кейси з відлитим у бронзі маслом. Зазвичай відливають у бронзі когось шалено важливого, але ж масло теж вагомий продукт. Це — рефлексія на те, що насправді в житті важливе...
На стіні навпроти водоспадом звисають скляні пласкі брили скла з вигравіруваними написами. Це — знайдені по закинутих хатах у Полтавській області «уламки життя», листи і документи, які віднайшов Денис Струк...
Влодко Кауфман запросив присутніх на «Риботерапію», що розгорнулась в останньому залі. Почалась терапія із перформенсу, який є невід’ємною частиною об’єктів художника.
— Ось вам код до розгадки, — каже Кауфман. — Завжди стежу, як ми розвиваємось паралельно з природою. Йдемо не правильним шляхом, а тим, яким хочеться йти. Відтак наша неправильність може призвести нас до катаклізму, катастрофи і кінця. Цей проект про це. Навіть риби, яких не малюю, а вирощую, — теж продукт мого творення (бо ж кожна людина вважає себе богом), але, попри всю мою любов до них, — це мутанти, а я не бог.
У приміщенні колишнього ювелірного салону на Шевській відкрилась медіачастина «ТАМ» куратора Богдана Шумиловича.
Учасниками експозиції «про розповідання історії» стали Андрій Бояров, Олег Чорний, Йонас Мекас, Кшиштоф Войцеховський. Останній презентував, зокрема, серію фото з Косова, яке бомбардували війська НАТО. Тоді художник помітив, що речник НАТО щодня міняє краватку. Він помістив фото чиновника на чорно-біле зображення бомбардованої Сербії. Мовляв, не розумію, коли хтось бере 100 краваток на війну і каже, що їде туди з гуманітарною місією…
Один із найдражливіших і соціальних проектів «ТАМ» — «Прибудова» Олега Перковського, який розповідає про «підміну добра злом, неадекватність архітектури, яку творять люди на теренах України, про добудови, які не передбачені в архітектурному плані будинку, які люди фарбують в колір, який заманеться».
У галереї IconArt експонується проект «Артефакт» Михайла Барабаша, головним «антигероєм» якого є поліетилен як велика екологічна загроза. Стіни «Дзиґи» перетворились на «Фотоальбом» Володимира Стецьковича.
До Львова завітали класики сучасного українського мистецтва Тіберій Сільваші, на лекцію якого зібрався цілий «БернарденГарден» людей, та Анатоль Степаненко, який показав фотоперфоманс «Тінь пам’яті Олексія Парщикова».
У кав’ярні-галереї «Ч/б 5х5» можна оглянути «Меблі з Гадяча» та їх життєві історії у фотографіях харківських митців Юлії Дроздек і Василіса Незабаром.
У темних залах «Музею ідей» розмістився ще з десяток авторських робіт молодих митців та два кураторські проекти: «Україна Кричевського» Василя Лінде-Кричевського під кураторством Олеся Демка та quattuor ellementa, що вийшла з-під пензля Юрія Коваля за курируванням Ромка Ганкевича.
— Це свого роду переосмислення іконографії чотирьох стихій, які керують нашим світом, основа натурфілософської думки, — пояснював Ганкевич. — До того, як Адам вкусив яблуко, людина була гармонійна і мала у собі усі чотири елементи. Після вигнання з раю — один з елементів впливає на наш характер.
Проект геппенінг-інсталяція «Срібна Земля» Юрка Вовкогона та Олексія Хорошка, що є реплікою на проект Енді Ворхола 1966 року, зібрав на відкритті справжній аншлаг, а срібні «мішечки» з гелієм ще не одну годину майоріли в руках і великих, і малих перехожих.
«Стирання/Заповнення» Сергія Петлюка — у чотирьох іпостасях переосмислює стать, сутність, певність і непевність… Дініїл Галкін, дніпропетровський гість «ТАМ», привіз «Сивіння», як реакцію на речі повсякденного життя.
