«Я зустріла свого випускника — військового. Він каже: «Я згадав ваші уроки хімії, коли росіяни вперше використали білий фосфор, як бойову отруйну речовину…»

У рейтингу кращих шкіл Львівської області за результатами НМТ лідирує Львівський фізико-математичний ліцей. Журналістка «ВЗ» побувала у ліцеї до Дня учителя і поспілкувалася з викладачкою хімії Лілею Олексин.

Пані Лілія після закінчення Національного університету імені Івана Франка (хімічного факультету) працювала у Львівському науково-дослідному інституті. Пізніше пішла працювати у Львівську академічну гімназію. У Львівському фізико-математичному ліцеї працює ось уже 23 роки. Загалом має 28 років педагогічного стажу.

Пані Лілія — з вчительської родини. ЇЇ батько був директором сільської малокомплектної школи на Івано-Франківщині. Мама працювала вчителькою математики.

«Президентська премія за отримані медалі — 100 тисяч грн»

— У ліцеї окрім фізики та математики ми поглиблено вивчаємо хімію. У нас на кожній паралелі є хіміко — біологічний клас, — каже вчителька хімії Львівського фізико-математичного ліцею Лілія Олексин. — Навчатися до нас приходять вмотивовані діти, вони багато працюють.

При вступі у хіміко — біологічний клас конкурс невеликий. Фізико-математичні класи у ліцеїкористуються більшим попитом — діти хочуть після завершення навчання займатися програмуванням. Часто діти вступають у Львівський медичний університет, або на хімічні спеціальності Львівського університету імені Івана Франка, у Львівську політехніку. Частина дітей їде вступати на хімічні та біологічні спеціальності за кордон.

Майже усі викладачі у ліцеї готують дітей до олімпіад. У нас є високі результати. Наші учні здобувають перемоги не тільки на всеукраїнському рівні, але й на міжнародних. Мої учні, наприклад, отримали 24 медалі на міжнародних олімпіадах з хімії. Зокрема, в Об’єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії…

— Як відбувається відбір на міжнародну олімпіаду?

— Є декілька етапів. У ліцеї ми відбираємо дітей на обласну олімпіаду, а потім, за її результатами, журі обласної олімпіади проводить відбір на всеукраїнську. На всеукраїнському рівні вони змагаються з дітьми з усіх областей. Вісім учнів проходять у Києві відбірково-тренувальні збори, і лише четверо з них їдуть на міжнародну олімпіаду. Так формується команда від України.

— Чи отримують учні преміальні за перемогу у міжнародній олімпіаді?

— Президентська премія за отримані медалі (золото, срібло, або бронза) — 100 тисяч грн. Усі мої 24 учні мали президентську премію. Учасникам міжнародної олімпіади зараховують по 200 балів до двох предметів з НМТ. Навіть якщо дитина не отримає медалі, але потрапить у команду, ці бали їй все одно зарахують.

— Чому дітей захоплює хімія?

— Зацікавити дітей хімією дуже легко, можна показати кілька ефектних дослідів, і учні — твої (усміхається. — Авт.). Але щоб добре знати хімію, цього замало. Діти, які беруть участь в олімпіадах з хімії, багато читають, ставлять досліди, розв’язують багато задач. Але, крім цього, потрібно вміти пояснити цей дослід. Це дуже копітка праця дитини!

Не з кожної дитини можна зробити олімпіадника. Щоб бути олімпіадником треба мати нестандартне мислення. Ці діти дуже часто не сприймають готових алгоритмів розв’язування задач. Вони придумують свої. Тому треба мати хорошу пам’ять і працьовитість. Вони багато в чому собі відмовляють. Часто залишаються у школі після усіх уроків і розв’язують задачі.

Оскільки ми ліцей при Львівському національному університеті імені Івана Франка, у нас дуже тісна співпраця з хімічним факультетом університету. Викладачі різних кафедр працюють з дітьми як над теоретичними, так і практичними питаннями.

— Коли ви зацікавилися хімією?

— У школі, де я навчалася, була дуже хороша вчителька хімії. Вона добре пояснювала матеріал і показувала багато дослідів. Я ходила у хімічний гурток. Цей предмет давався мені легко. Тому я вирішила пов’язати своє життя з хімією. Але щоб добре знати хімію, потрібно мати ґрунтовні знання з багатьох предметів, зокрема, з математики та фізики. Математика мені теж подобалася, але хімія — такий предмет, який вимагає бути ерудованим у багатьох напрямках.

— Багато батьків хотіли б, щоб діти навчалися у Львівському фізмат ліцеї. Але шкільні вчителі з математики кажуть, що там треба щодня розв’язувати неймовірну кількість задач, тому не кожна дитина зможе це зробити…

— Погоджуюся. У ліцеї п’ять уроків хімії на тиждень, коли у звичайній школі два уроки, а в деяких школах взагалі один урок. У нас лекційно-семінарська система занять: три лекції на тиждень і два рази — практичні роботи. Є окремі випадки, коли дитині складно освоїти цю програму. Тому їй краще піти у звичайну школу.

Що потрібно для успішного навчання в ліцеї? Потрібна перш за все — хороша пам’ять, логічне мислення і бажання вчитися.

«В Україні можна стати студентом фізичного чи хімічного факультету, і не здавати ні фізики, ні хімії»

— А як треба розвивати пам’ять?

— Це мають робити батьки, коли діти ще малі. І не лише вмикати дітям мультики, а читати їм книжечки. Розвивати у дитини образне мислення. Дитина має переказувати казочки, вчити віршики. Коли дитина цілий день у планшеті, або смартфоні, у неї спрацьовує так звана комп’ютерна пам’ять: побачила картинку — і забула. Коли батьки приділяли увагу дитині і читали їй у дитинстві книжечки, у старшому віці вона починає читати художню літературу. Коли дитина читає, розвиває образну пам’ять. Коли складає конструктори — розвиває логічне мислення.

Чому з кожним роком кількість відмінників у старшій школі зменшується? Діти часто зазубрюють матеріал, а коли обсяг інформації зростає, вони не встигають це все вивчити. Дітей потрібно вчити аналізувати задачу, думати над завданням. Не треба зазубрювати на пам’ять якесь визначення — його треба розуміти! Вивчити хімію чи фізику як вірш неможливо. Діти звикли працювати з тестовими завданнями, а тому аналіз їм дається важко.

Ковід, дистанційне навчання, велика війна — діти багато пропустили. Маємо «пробіли» у знаннях. Через війну у дітей підвищена тривожність. Діти часто губляться на контрольних. Не можуть розвʼязати задачі, лякаються невідомого терміну чи визначення. Я у таких випадках залишаю дитину в кабінеті, даю їй завдання і кажу: «Я тебе не обмежую в часі, виконуй!». І дитина пише нормально. Тим самим я поселяю віру у її знання.

В Україні суттєво знизилась зацікавленість природничими предметами. Під час вступу, наприклад, в медуніверситет діти здають українську мову, математику, історію та на вибір один предмет, і найчастіше — це англійська. А раніше обов’язково здавали хімію або біологію (Таке нововведення ввели з початку пандемії COVID-19. — Авт.). Я на усіх рівнях кажу, що це якесь українське «диво»… В Україні можна стати студентом фізичного чи хімічного факультету, і не здавати ні фізики, ні хімії.

— Який будемо мати результат?

— Плачевний. Наша країна потребує кваліфікованих фізиків, хіміків, медиків, реабілітологів… Закінчиться війна, ми віримо у це, треба буде відбудовувати країну. Допомагати людям, які повернуться з фронту. Без знань природничих наук ми не матиме професійних спеціалістів.

Я зустріла свого випускника, він проходив реабілітацію після поранення на фронті. Він розповів побратимам, що вчився у фізмат ліцеї. Він каже: «Я згадав ваші уроки хімії, коли росіяни вперше використали білий фосфор як бойову отруйну речовину. Я пам’ятаю, чим він небезпечний, як його можна загасити».

Кажуть, англійська допомагає зорієнтуватися у чужій країні, наприклад, в аеропорту. А хімія, фізика допомагає зорієнтуватися у житті. Я стараюся дітям пояснити багато таких речей, з якими вони можуть стикнутися у побуті. Наприклад, всі ми користуємося миючими засобами, в основі яких є ті чи інші хімічні речовини. Діти повинні розуміти: чому небезпечно без рукавиць працювати з тією ж білизною, чи іншими миючими засобами.

Ми обговорюємо багато речей, які стосуються і харчової хімії. Я розповідаю на лекціях, що не можна, наприклад, ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) приймати на голодний шлунок. Це може призвести до виразки шлунка. Ці таблетки треба приймати після їди і запивати великою кількістю води.

За кордоном професія хіміка дуже високо ціниться. І вона є високооплачуваною. У нас ситуація потрошки змінюється. Студентам-хімікам, які закінчили бакалаврат, уже пропонують роботу в Україні та за кордоном. Думаю, що у перспективі хіміки стануть затребуваними. Так само, як екологи. Подивіться, що робиться з довкіллям. Ця війна знищує не тільки будівлі, вона не тільки вбиває людей, вона завдає величезної шкоди екології. Скільки шкідливих та токсичних речовин потрапляє в навколишнє середовище, які є продуктами тих ракетних, дронових ударів.

— Які запитання діти ставлять вам найчастіше?

— Які питання ставлять перед хіміками в усьому світі: яку воду ми п’ємо, чим ми дихаємо, які продукти вживаємо в їжу?

В 11-му класі ми розбираємо з учнями усі ці «єшки» (харчові добавки, яким у Європейському Союзі надано Е-номер для їх кодування та ідентифікації. Ці добавки можуть бути натурального або синтетичного походження. — Авт.). Вони самі збирають інформацію. Я їм кажу: «Коли приходите з батьками в супермаркет, дивіться на склад продуктів».

Яка на сьогодні існує найбільша небезпека? Це введення у школах інтегрованих курсів (Це коли діти вивчають разом хімію, фізику, біологію, географію. — Авт.). Впровадження такого курсу вимагає підготовки відповідного спеціаліста. Я би ніколи не взялася вести такий інтегрований курс… У школах навряд чи потрібно впроваджувати такі інтегровані курси. Хіба що їх можуть вивчати учні, наприклад, гуманітарного профілю.

— Коли діти повертаються з-за кордону після олімпіад, що вони розповідають? Що їх найбільше вражає?

— У Будапешті двоє наших учнів здобули золоті медалі на міжнародній олімпіаді з хімії. Вони жили поряд з японцями. Вони бачили, як японці тішилися бронзовим медалям. Японці їм розповіли, що за будь-яку медаль з ними вже в аеропорту підписують контракт на навчання в найпрестижніших університетах світу — Оксфорді, Гарварді. Навчання оплачує держава. Але при одній умові — після закінчення навчання вони повертаються в Японію на роботу. Можливо, це один з секретів успіху цієї країни.

Я вважаю, що ті діти, які представляють Україну на міжнародному рівні по усіх предметах — їх є не так багато, повинні здобути право без іспитів ставати студентами по обраній спеціальності. Ці діти — діаманти нашої країни! Для них мають бути відчинені двері усіх університетів.