«Зять ставить вподобайки на усі мої фото»

64-річна львів’янка Леся Салата має хобі — працює моделлю у віковій групі 60+. Пані Лесю запрошують на «жіночі фотосесії» і українські фотографи, і фотомитці з-за кордону. Її світлини публікують в американських та італійських глянцях. Леся Салата опанувала популярну соцмережу Інстаграм вже у пенсійному віці, пробує свої сили у блогінгу, публікує там свої поради для жінок. Каже, що прагне стати прикладом для наслідування, допомогти жінкам, «яким за», жити повноцінним життям і не думати про статус пенсіонерки. Завдяки соцмережам жінці навіть приходять пропозиції від міжнародних шлюбних агенцій… Пропонують виконати роль дами, яка у пошуку партнера, за це обіцяють 300−500 доларів місячного заробітку… Але Леся Салата дякує шлюбним агенціям, бо її серце зайнято. За свого чоловіка-однокласника вийшла на третій рік після закінчення школи.

…Я зустрілася із пані Лесею в од­ному з кафе в центрі Львова. Жінка до секунди пунктуальна. Була одяг­нена «стильно, модно, молодіжно»: total black (топ, піджак з глибоким декольте та чорні штани). На шиї — дизайнерська підвіска ручної робо­ти. Жінці личить червона помада. Каже, це її улюблений колір, завжди має у косметичці кілька відтінків.

Леся Салата — корінна львів’янка. Має дочку Євгенію, яка працює фотографинею, та онуч­ку-підлітка Катерину. Закінчила економічний факультет Львівсько­го національного університету іме­ні Івана Франка, працювала із 17-ти років. Починала з посади продав­чині книжкового магазину. Згодом стала його завідувачкою. У цій сфе­рі працювала десять років.

«Потім працювала у профспіл­ці, — розповідає. — Згодом при­йшла у велику компанію, де „про­жила“ 26 років, 17 з яких була на керівних посадах. Стала HR-бізнес-партнером. Тепер вивчаю алгоритми роботи Інстаграму, про­ходжу професійні курси. Удоскона­люю знання англійської мови».

— З чого почався ваш шлях до моделінгу уже в пенсійному віці?

— Допоміг Інстаграм. Вирішила написати там пост про «думки жінки у 60 років». Тоді ще працювала. Цей пост знайшов колосальний відгук навіть у молодих жінок. Мене час­то запитують, звідки у мене вогник в очах. Це все із середини. У своєму пості написала, зокрема, як у сус­пільстві мають ставитись до 60-річ­них людей. Мій посил був насампе­ред до жінок пенсійного віку: щоб не закривалися вдома, не ставили на собі хрест. Навіть якщо не пра­цюєте, шукайте хобі.

У 60-річному віці вперше у жит­ті замовила собі професійну фото­сесію. Я завжди любила фотогра­фуватися, чоловік фотографував на кожному кроці. Фотографиня ска­зала, що я гарно виглядаю у кадрі і запропонувала зробити фото-тест. Це портрети різних ракурсів та різ­них емоцій моделі, які можуть по­тім розглядати модельні агенції. Ці світлини я та фотографиня опу­блікували у своєму Інстаграмі. Піс­ля цього фотографи Львова поча­ли запрошувати на свої зйомки. Спочатку вони були некомерційні. Я мала з цього кайф, драйв і фай­ні світлини. Стиль цих фото — вулич­на зйомка.

— Вам пропонували фотосесії у стилі ню?

— Київські фотографи пропону­вали мені будуарні зйомки — у спід­ній білизні, у нічній сорочці… Не приймаю таких пропозицій! Навіть якби запропонували великі суми — не погодилася б. Це не моє! Хоча стежу в Інстаграмі за американ­ськими моделями 60 плюс, які ре­кламують дизайнерську білизну. Гарно виглядає. Бо жінки у 60 плюс теж носять білизну… Мої фотосесії — переважно реклама одягу, аксе­суарів, меблів, ресторанів. Хотіла б стати обличчям якогось пізнавано­го бренду. Не розглядаю також ва­ріантів своєї участі у телешоу.

— Які гонорари вам пропону­вали за фотосесії, коли ви вже «розкрутилися»?

— Невеликі — до тисячі гривень. На каву вистачає (сміється. — Авт.). Це не заробіток, а доповнення до пенсії.

— Деякі психологи кажуть, що жінки, які занадто часто вдають­ся до фотосесій (якщо вони не професійні моделі), завуальо­вують внутрішні комплекси, де­пресію, тривогу…

— Це позитивно, якщо жінка та­ким чином знімає стрес. Якщо це для неї реклакс і перемикання з ре­жиму проблем — чому ні. Ппрофе­сійна зйомка дає змогу жінці поди­витися на себе збоку. Наприклад, мене кожен фотограф бачить по-своєму.

— Як до вашого хобі ставлять­ся родичі, друзі, знайомі? Чи є такі, що кажуть: «Пані, у вашому віці потрібно сидіти вдома і ва­рити борщі»?

— А я борщі варю (сміється. — Авт.). Але встигаю доглядати себе і мати цікаве дозвілля. Чоловік пи­шається мною. Від його підтримки у мене виростають крила. Чоловік ніколи не відмовляв від фотосесій. Дочка мене розуміє, бо теж фото­графиня. У нас були спільно фо­топроєкти. Онучка теж пишається мною. Показує колежанкам мої фото в Інстраграмі і каже: «Це моя бабця, вона модель!». З дитинства називає мене своєю подружкою. Зять ста­вить вподобайки на усі мої фото.

Своїм стилем життя хочу показа­ти жінкам, що не страшно старіти. Просто треба любити життя. Жінка прекрасна у будь-якому віці. В мо­єму Інстаграмі 75% читачів — жін­ки віком 25−45 років. Молоді жінки часто пишуть, що я їх мотивую, на­дихаю.

— Розкажіть про свої щоденні бюті-ритуали…

— Кожного ранку роблю півго­динну зарядку. Навіть коли мала за­палення легень, виділяла п’ять хви­лин, щоб зайнятися спортом.

Почала ходити до косметоло­га, робила процедуру ультразвуко­вої чистки обличчя. Самотужки ро­блю масаж обличчя. Ін’єкцій краси не планую робити. Обрала для себе природний спосіб старіння.