«Найголовніша мотивація мене чекає вдома»

Біатлоніст-паралімпієць з Львівщини Павло Баль здобув дві золоті нагороди на Чемпіонаті світу в Ліллегамері. Паралімпієць представляв Україну на лижних перегонах та змаганнях з біатлону серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату

Павло Баль
Павло Баль

Минулий сезон спортсмен завершив на 7 сходинці світового рейтингу. Перше «золото» здобув 20 січня в індивідуальній гонці з біатлону на дистанції 12,5 км. Стати дворазовим чемпіоном світу йому допомогла перемога у змішаній естафеті на 2,5 км, що відбулася 23 січня.

— Павле, як з’явилася ідея піти в професійний спорт і чому обрали саме біатлон?

— Спорт завжди був у нашій сім’ї. Так сталось, що отримав травму, відтак отримав інвалідність. Я фізично від природи сильний, здоровий і вирішив попробувати себе в паралімпійському спорті. Поїхали у львівський «Інваспорт», а там мені порекомендували лижні перегони. Було багато варіантів: і стрільба з лука, і плавання, легка атлетика, гребля.

— Чи доводилось зустрічатися з психологічними проблемами, коли розпочинали свій шлях у спорті?

— Думаю, вони у кожного є: «чи в тебе вийде?», «чи не даремно ти тут час витрачаєш?». Мені не доводилось працювати з психологом в «Інваспорті» — все якось так легко пішло.

— Що мотивує рухатися вперед?

— Найперша і найголовніша мотивація мене чекає вдома — це дружина і син.

— Чи очікували на цьогорічну перемогу, адже минулого сезону посіли сьому сходинку світового рейтингу?

— Звичайно! Сподівався, що буду на п’єдесталі, але, щоб аж на першому місці, буду відвертий, не до кінця очікував. Але, звичайно, хотілося. Я не знав, на якому я рівні, адже останні два роки карантину дуже вплинули — на самі змагання, на їх кількість, яка дуже зменшилася. Я не так давно почав займатися, чотири роки, цього мало. У мене ще замалий багаж і досвід для змагань такого рівня.

— У спорті існує жорстка конкуренція, якою була атмосфера в період змагань між паралімпійцями?

— У нас в команді чудова атмосфера. У мене є друг — Василь Кравчук, ми разом тренуємося. Звісно, ми розуміємо, що є суперниками, але у повсякденному житті одне одного підтримуємо і тішимося за перемоги та досягнення.

— Які емоції після перемоги? Чи з’явилися нові можливості?

— Про можливості ще рано говорити, бо перемога от тільки на днях була. Тому наразі першою зміною є те, що от даю вам інтерв’ю.

— Яка наступна мета?

— Перемога на Паралімпійських іграх! Це мета кожного спортсмена. Це найбільші змагання раз на чотири роки — всі готуються. Нас чекає ще етап підготовки у горах. Паралімпіада проводитиметься на висоті, в горах і такі тренування мають велике значення. Коли піднімаєшся, потрібно, щоб організм вже був адаптований і натренований до певної висоти.

— Розкажіть про графік тренувань.

— Зараз ми переїхали в Швецію, тут нас чекає ще декілька гонок. Це буде один з етапів Кубка світу. Їх цього року було три — на перший наша команда не поїхала, пропустили через тренувальний збір у Фінляндії, готувалися до Чемпіонату світу. Зараз другий етап, потім — Паралімпіада і після неї завершальний третій етап в Японії. Тобто цьогорічний сезон складається з трьох етапів, Чемпіонату світу і Паралімпійських ігор. Підготовчий процес лижника, біатлоніста полягає у тому, що повинен змінювати місця, змінювати висоту, рельєф траси. Адже змагання проводяться у різних місцях, де є різні рельєфи, підйом траси, висота і дислокація біатлоністів постійно змінюється. На Львівщині є також хороша база, де є всі умови, щоб готуватися.

Розмовляла Ірина Давосир

Читайте також: У «Львові» з’явився і угандієць

Схожі новини