«Вже й прислів’я є: «Паршива вівця всі протиепідемічні заходи псує»

За дописами професора, доктора медичних наук, почесного професора MGM University of Health Sciences у Мумбаї, Індія, дійсного члена Нью-Йоркської академії наук Олександра Кухарчука (на фото) у Facebook стежать близько 25 тисяч читачів. Щодня з різних куточків світу до нього звертаються десятки пацієнтів з коронавірусною хворобою з проханням їх проконсультувати. До 2010 року пан Олександр керував Координаційним центром трансплантації органів, тканин і клітин Міністерства охорони здоров’я України, був головним спеціалістом МОЗ за спеціальністю «Трансплантологія» та керував науковими дослідженнями Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ та Інституту клітинної терапії (Київ, Україна). У 2010-му вчений на запрошення друзів вирушив в Індію для організації роботи сучасних медичних центрів і впровадження новітніх українських наукових розробок у галузі регенеративної медицини. Сьогодні він керує дослідженнями у ReeLabs Pvt. Ltd (індійській компанії, що має свій Банк стовбурових клітин). «ВЗ» випала унікальна нагода поспілкуватися з авторитетним науковцем.

— Деякі українські лікарі стверджу­ють, що коронавірус в Україні «гу­ляв» ще з листопада-грудня минуло­го року. У січні-лютому спостерігався наплив пацієнтів з пневмоніями. Як гадаєте, в Європу вірус прийшов лише у березні чи це сталося раніше?

— Це не виключено, причому не тіль­ки в Європі. У середині 2019 року у США неодноразово з’являлися публікації про дивні пневмонії у курців вейпу, причому зі смертельними наслідками. За описом це захворювання нагадувало гострий респі­раторний дистрес-синдром, викликаний цитокіновим штормом за коронавірусно­го ураження легенів.

— Чому одні люди не заражаються навіть у разі близького контакту з хво­рим (доглядаючи, наприклад, його вдома), а інші — навіть не можуть по­яснити, де могли інфікуватися, адже виходили на вулицю лише купити хлі­ба чи вигуляти собаку?

— Напрошується проста відповідь — все залежить від імунної системи. Од­нак про взаємодію нового коронавіру­су з імунною системою людини знаємо вкрай мало. Є людський фактор. Якось мені довелося гостювати в одного араб­ського шейха. Він скаржився на те, що цукровий діабет не дає йому нормально жити, хоча ретельно дотримується ді­єти. Вся його приймальня була застав­лена вазочками і тарілочками зі східни­ми солодощами. Під час нашої бесіди шейх «на автоматі» з’їв не менше 15 різ­них ласощів. Я спробував лише один — солодкий присмак у роті супроводжував мене решту дня… Так і з вірусом. Люди­на, що доглядає хворого родича, може жорстко дотримуватися всіх правил гігі­єни, дезінфекції та спілкування з хворим на Covid-19, а той, хто «пішов у мага­зин по хліб» і заразився, навіть не зможе пригадати, з ким вітався за руку, скіль­кох дверних клямок торкався, чи одя­гав маску у ліфті або скільки товарів, запакованих у пластик, помацав рука­ми, але не купив. Такі твердження дуже суб’єктивні — як і дотримання дієти діа­бетиком шейхом.

— Чому в одних людей перебіг за­хворювання важкий, а в інших — лег­кий (часто навіть безсимптомний)? Від чого це залежить (віку, наявності супутніх патологій, вірусного наван­таження)?

— Від інфікувальної дози, яку отримала людина. Інфікувальна доза — це мінімаль­на кількість вірусу, яка викликає захво­рювання. Визначити її у кожної конкрет­ної людини ми не можемо. Але, якщо ви перебуваєте в одному приміщенні з інфі­кованою людиною без маски, то апріорі отримаєте більшу дозу коронавірусу, ніж люди, захищені навіть найбільш при­мітивними масками. Іншим фактором, що впливає на ступінь важкості захворю­вання, є стан імунної системи і наявність (або відсутність) коморбідних захворю­вань.

— Чому SARS і MERS (з набагато вищими показниками летальності) вдалося свого часу локалізувати, а Covid-19 продовжує з блискавичною швидкістю ширитися світом?

— SARS, або важкий гострий респі­раторний синдром (ВГРС), — це респі­раторне вірусне захворювання, яке ви­кликає коронавірус SARS-CoV. Перший випадок ВГРС був зареєстрований у листопаді 2002 року у Південному Ки­таї. Інфекція протягом двох місяців по­ширилася на сусідні Гонконг і В’єтнам, а наприкінці лютого 2003 року — на інші країни. Випадки захворювання фіксу­валися у 29 країнах. Всього таких ви­падків було 8098, з яких 774 — з леталь­ними наслідками. Останній хворий на ВГРС був виявлений у липні 2003 року на Тайвані.

Епідемія SARS привернула увагу громадськості у лютому 2003 року, коли американський бізнесмен Джонні Чен після подорожі у Китай захворів на ати­пову пневмонію, симптоми якої у ньо­го проявилися під час рейсу у Сінгапур. Літак терміново зробив посадку у Ха­ної, столиці В’єтнаму. 28 лютого 2003 року з французького приватного гос­піталю у Ханої надійшов запит у ВООЗ щодо консультації хворого з незвичним грипоподібним захворюванням (лікарі госпіталю помилково припускали, що це — пташиний грип).

На запит відгукнувся фахівець у галузі інфекційних хвороб доктор Карло Урба­ні. У госпіталі було проведено величезну роботу з медичною документацією, чис­ленні забори проб для досліджень у мі­кробіологічних та вірусологічних лабо­раторіях. Карло Урбані досить швидко дійшов висновку, що збудник інфекцій­ного захворювання є атиповим і вкрай небезпечним. Разом з колегами домігся введення жорстких карантинних заходів, спрямованих на оперативну локалізацію інфекційного захворювання, та зміг пе­реконати уряд В’єтнаму у необхіднос­ті терміново запровадити загальний ка­рантин, хоча це й створювало серйозні економічні труднощі для країни.

Вірусолог Карло Урбані відіграв про­відну роль в організації оперативних ка­рантинних заходів, які врятували життя десятків тисяч, а можливо, й мільйонів людей, а також допоміг запобігти пані­ці серед медичного персоналу та у ЗМІ. 11 березня 2003 року він відчув у себе симптоми хвороби, з якою так відчай­душно боровся останні кілька тижнів. У цей час науковець перебував у літаку, що летів з Ханоя у Бангкок. Після при­буття в аеропорт Бангкока доктор Ур­бані попросив нікому до нього не на­ближатися. «Швидка» доправила його у блок місцевого госпіталю для інфек­ційних хворих. Протягом двох тижнів він боровся з інфекційним захворюван­ням і помер 29 березня 2003 року. По­мерли також майже всі медпрацівники, які спілкувалися з хворим у Ханої. Тоді й стало зрозуміло, що пацієнти з ВГРС є найбільш контагіозними (заразними) за появи симптомів захворювання. Це значно полегшило виявлення і своєчас­не ізолювання хворих. З 2004 року у світі не було зареєстровано жодного випад­ку захворювання, викликаного SARS.

На відміну від вірусу, що викликає ВГРС, SARS-CoV-2 передається від лю­дини до людини ще до появи симптомів хвороби. При цьому інкубаційний період, під час якого інфікований може заражати інших людей (сам того не знаючи) триває від 5 до 10 і більше днів.

Близькосхідний респіраторний син­дром (Middle East respiratory syndrome, MERS) теж є запальним захворюванням органів дихання, викликаним коронаві­русом MERS-CoV (Middle East respiratory syndrome-related coronavirus).

Передача цього вірусу від людини до людини відбувається у разі тісного кон­такту із зараженим або з верблюдами. За станом на початок 2020 року у сві­ті було зареєстровано, за даними з різ­них джерел, від 2494 до 2506 випадків захворювання, померли від 862 до 912 осіб. Випадки захворювання, виклика­ні MERS-CoV, продовжують реєструвати щороку: від поодиноких випадків до де­сятків.

Як бачите, інкубаційний період, період контагіозності, шляхи і умови зараження вірусом MERS-CoV відрізняються від та­ких у SARS-CoV-2. Це і пояснює, чому новий коронавірус поширюється швид­ко і масово.

— Чого нас може навчити досвід Китаю, Італії, США та інших країн, де епідемія спалахнула з найбільшою силою?

— Обережності і поваги до ближніх. Захищаючи себе (зокрема одягаючи ме­дичну маску), захищаєте інших. Вже й прислів’я є: «Паршива вівця всі протиепі­демічні заходи псує»…

— Чому у дітей та підлітків захворю­вання, як правило, має легший пере­біг?

— Я б акцентував увагу на словоспо­лученні «як правило» і додав би — на по­чатку пандемії. Вірус мутує, діти хворіють дедалі частіше і дедалі важче. Це викли­кає у мене сильне занепокоєння у зв’язку зі швидким відкриттям шкіл в Україні. Чи готові ми до цього? Не впевнений… В Ін­дії навчальний рік почався як звичайно, 1 липня. Все навчання — тільки дистан­ційне. Ті звіти про захворювання дітей, на які багато хто посилається, відобра­жають не сьогоднішню ситуацію, а стан справ на початку пандемії. Про це варто пам’ятати всім.

— Ваше ставлення до ІФА-тесту­вання. Деякі українці, маючи у ки­шені зайві 400−600 гривень, вирішу­ють здати такий тест задля цікавості: «Може, я вже й перехворів, бо, прига­дую, у лютому трохи боліло горло?».

— ІФА може дати інформацію про те, чи мала людина контакт з новим коро­навірусом і чи отримала вона у результа­ті імунну відповідь у вигляді вироблення антитіл, але тільки у тому випадку, якщо реагенти цього ІФА-тесту високоспеци­фічні саме для SARS-CoV-2 і не дають пе­рехресної реакції з антитілами проти ін­ших коронавірусів. У всіх інших випадках — згадайте анекдот про іноземця, який п’ятьма мовами питав, як йому пройти на Хрещатик. «Бачиш, куме, який поліглот… І що це йому дало?».

— Чи є ризики, що деякі пацієнти відчуватимуть наслідки перенесено­го Covid-19 до кінця свого життя?

— Частину з них ми вже бачимо — фі­броз легенів, дихальна недостатність, синдром хронічної втоми (не пов’язаний з вірусом Епштейна-Бара). Частину ще належить вивчити. Зокрема, зміну ре­продуктивної функції у чоловіків.

— Що людству вдасться швидше: виробити колективний імунітет чи створити ефективну вакцину?

— Це залежить від вчених і від самого коронавірусу. Вакцина проти MERS-CoV пройшла доклінічні дослідження, але на людях так і не була випробувана — епіде­мія припинилася. Хотілося б, щоб у ре­зультаті мутацій те ж саме відбулося б із SARS-CoV-2. Це буде доброю новиною для нас, але навряд чи сподобається ви­робникам вакцин.

— Незабаром розпочнеться на­вчальний рік. Що краще: дозволити дітям ходити до школи чи все-таки організувати дистанційне навчання?

— Можна організувати змішане на­вчання. Якщо країна не готова забез­печити належний захист своїм дітям і вчителям, то до очної форми навчання переходити рано. Який сенс відкривати зараз всі школи, якщо через місяць по­ловина з них закриється на карантин? Скільки дитячих садків в Україні були за­криті на карантин за останній тиждень? Питання риторичне…

— Восени розпочинається новий епідсезон. Чи зростає ризик усклад­неного перебігу та летальних наслід­ків за одночасного інфікування се­зонним грипом і «ковідом»?

— Хороше запитання… До цього часу нам потрібна точна діагностика — як гри­пу, так і Covid-19. Інакше лікарям буде дуже складно поставити правильний ді­агноз. А від поєднання вірусу грипу і SARS-CoV-2 нічого хорошого чекати не доводиться.

— Як швидко людство оговтається від наслідків цієї пандемії і чи загро­жують йому нові пандемії у ХХІ сто­літті?

— Якщо говорити про економіку, то тут я не можу нічого прогнозувати. Про здоров’я населення після цієї пандемії — років 20, мабуть, ми будемо її згадувати, борючись з наслідками. А нові віруси, які викликають епідемії, звичайно, будуть. Проте ми будемо до них готові набагато краще, ніж зараз. Це доводить досвід бо­ротьби з новим коронавірусом тих кра­їн, які раніше мали проблеми з SARS і MERS.