«Те, що демонструєте на своїй сторінці у соцмережах, можуть побачити і злодії»

Ера Інтернету і соціальних ме­реж заполонила наше життя. Проте їх використання пови­нно бути продуманим і без­печним. Бо шахраїв і злодіїв і там не бракує. А бореться з ними спеціальний підрозділ у правоохоронних органах під назвою кіберполіція.

Про те, на що звернути ува­гу, будучи активним корис­тувачем мережі Інтернет, розповідає начальник 3-го від­ділу управління протидії кіберз­лочинам у Львівській області Департаменту кіберполіції Наці­ональної поліції України, підпол­ковник поліції Оксана Савич.

— В Інтернеті зараз «сидять» від малого до старого, — розпо­відає Оксана Савич. — Люди за­йвий раз не телефонують одне одному, бо є можливість напи­сати повідомлення у месенджер чи Інстаграм. Можуть купити то­вари через Інтернет, не виходячи з власного помешкання. Хтось створює сторінку у фейсбуку, щоб спілкуватися з друзями, чи­тати новини, хтось робить біз­нес, хтось влаштовує особисте життя. Але є й такі, які створю­ють сторінки у соцмережах, щоб займатися шахрайством. Те, що демонструєте на своїй сторін­ці у соцмережах, потрапляє у за­гальний доступ. Цю інформацію можуть, серед інших, побачити і злодії. Відповідно, потрібно ду­мати перед тим, як показувати особисту інформацію про себе, своїх дітей… Якщо людина ак­тивна у соціальній мережі, про неї можна дізнатися все, що по­трібно, не докладаючи особли­вих зусиль. Вона сама все роз­повідає людям. Для злочинців це — база даних. Візьмімо інтернет- магазини. Є добросовісні про­давці, а є такі, які, маскуючись таким чином, займаються шах­райством: переказує людина ко­шти, а товар не приходить. Або приходить не той товар, який очі­кували: замість сукні — пачка сір­ників. У нашій практиці були такі випадки. Ціни в Інтернеті часто занижені, тому люди купують­ся. Перед тим, як щось замовля­ти в інтернет-магазині чи у при­ватної особи, почитайте відгуки, коментарі. Якщо не впевнені, не переказуйте кошти наперед, до­мовляйтеся про оплату під час отримання. Доцільніше домови­тися, що отриманий товар огля­даєте у присутності працівника «Нової пошти», який має змо­гу на телефон це все зафіксува­ти. Якщо прийшов не той товар, який замовляли, маєте підтвер­дження і свідка.

— Які фото ви б категорич­но заборонили виставляти у соцмережі?

— Забороняти виставляти фо­тографії не можна, бо кожен сам вирішує, що хоче показати лю­дям. Хтось ставить на аватар­ку фотографію як на паспорт, а хтось у купальнику. Залежно, що хоче донести людям. Пере­глянувши фотографії на сто­рінці, можна багато чого сказа­ти про людину. Нещодавно до нас звернулася дівчина, яка по­знайомилася в інтернеті з чоло­віком. У них зав’язалося спіл­кування. І він запропонував вислати йому фотографію в ого­леному вигляді. Коли наївна ді­вчина це зробила, почав її шан­тажувати, вимагати гроші, аби це фото не потрапило у відкри­тий доступ в інтернет. Відстежу­вання розповсюдження порно­графії у мережі Інтернет — ще один із напрямів нашої роботи. Особливо це стосується дитячої порнографії, що є більш тяжким злочином.

— Не варто поширювати в Інтернеті персональну ін­формацію. Що мається на увазі?

— У Законі України є чіткий перелік того, що є персональ­ною, конфіденційною інформа­цією. Є випадки, коли шахраї використовують номер мобіль­ного телефону, яким людина ко­ристується, і номер вашої бан­ківської картки. Шахраям, які знають номер вашого мобіль­ного телефону і номер вашої банківської картки, нескладно без вашого відома заблокува­ти вашу сім-карту і зняти усі ко­шти, які там є. Можна скориста­тися послугою «зняття грошей без банківської картки». Тобто, знаючи номер мобільного теле­фону, шахрай отримує разовий пін-код, який дозволяє зняти кошти з банківської карти. Звід­ки шахраї беруть номери вашої банківської картки і телефону? Найбільше це стосується тих людей, які є активними корис­тувачами мережі Інтернет, що не лише купують, а й продають товар. Людина, що хоче прода­ти якусь річ, подає в оголошен­ні контактний номер телефону, який зазвичай прив’язаний до банківської картки. Шахрай те­лефонує і каже, що хоче пере­кинути на картку завдаток за цю річ. Просить номер карт­ки, куди переказати гроші. Но­мер телефону є в оголошенні, а номер картки ви йому диктуєте самі. Більше нічого не потрібно. Радимо не давати в оголошен­ні номер мобільного телефо­ну, прив’язаний до банківської картки. Це мають бути два різ­ні номери. Фінансовий номер має бути закритим і доступним лише для вас.

Був випадок в Івано-Фран­ківській області, коли збира­ли гроші на лікування онкохво­рої дитини. Створили фейкову сторінку в мережі, використали скріни зі справжнім діагнозом хворої дитини, медичними до­відками, висновками медиків, але дали номер іншої картки, і люди скидали гроші, які йшли у кишеню шахраям.

— Це поширене шахрай­ство в Інтернеті — збира­ти гроші для сімей учасників АТО, хворих дітей, дорослих? Можна якось перевірити, чи це не шахрайство?

— Збирають кошти через сто­рінки у соцмережі, прив’язані до конкретних людей. Переві­рити можна, якщо розшукати цих людей, написати їм повідо­млення, пошукати спільних зна­йомих.

— Кажуть, фотографії ма­леньких дітей виставляти в Інтернет не можна, бо таким чином дітей навіть викрада­ють. Таке можливо?

— Це вже не компетенція кі­берполіції. Будь-яка інформа­ція про вас — це те, чим можуть скористатися зловмисники. Тому кожен повинен зважати, що можна, а чого не варто про себе усім повідомляти. Якщо злодії стежать за профілем у фейсбуку і побачили, що роди­на поїхала на відпочинок і хата без нагляду, то, зрозуміло, для пограбування цей момент мож­на використати.

— Що мають дорослі роз­повідати дітям про Інтернет?

— Батьки повинні спостеріга­ти за профілем дитини в Інтер­неті. Обізнаний — озброєний. Вдома потрібно обговорювати з дітьми культуру спілкування в Інтернеті. Розповісти, що кожен пост, фотографія, відео — це ін­формація, яку можуть викорис­тати проти вас.