Передплатити Підтримати

Раби — не ми?

Голова Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець прогнозує, що прийняття закону про працю може закінчитись економічними санкціями

Михайло Волинець

Україною прокотилась хвиля протестів проти законопроєкту «Про працю», яким влада планує замінити чинний Кодекс законів про працю. Парламент обіцяв розглянути документ ще в середині січня, однак через спротив українських та міжнародних профспілок досі не наважився це зробити. У Кабміні кажуть: новий документ осучаснить застаріле трудове законодавство. Зокрема узаконить роботу фрілансерів, електронні трудові книжки тощо. Натомість у профспілках кажуть, що закон написаний під роботодавця і перетворює працівника мало не на раба, якого можна змусити працювати понаднормово без належної оплати чи звільнити без попередження.

— У законопроєкті Тимофія Миловано­ва передбачено застосовувати корот­кострокові трудові договори — від од­ного дня до двох місяців. Це наче добре для сезонних працівників. Але є вели­ке «але». Якби я був роботодавцем, я б усіх своїх працівників перевів на місяч­ні контракти. І щомісяця вони б мали по­новлювати контракти. Працівник тоді переживатиме щоразу, чи підпишуть з ним контракт на наступний місяць. І буде максимально лояльний до робото­давця. Особливо це небезпечно для не­величких містечок, де є одне велике підприємство і біль­ше роботи нема, — каже голова Кон­федерації вільних профспілок Ми­хайло Волинець. — Робо­тодавцю дають пра­во звільняти працівника при втраті до­віри. От нема у мене настрою, зустрів вранці працівника і кажу: «Я не маю дові­ри до тебе, ти звільнений». Таким чином формують рабські умови для працівни­ків. Досі у законодавстві є норма про те, що понаднормова праця має оплачува­тись у подвійному розмірі. Тепер пропо­нують лише на 20% більше. Цей законо­проєкт фактично легалізує 12-годинний робочий день та шестиденний тиждень. Людям залишають право звернутись до суду. Але суди у нас досі не реформо­вані. Зрештою, ми не привчені йти до суду, ми юридично недостатньо освіче­ні у цьому плані, у нас нема грошей на адвоката. Ми лише зараз у парламен­ті ліквідували адвокатську монополію. Профспілки не мали права представля­ти у суді інтереси найманих працівників, маючи своїх юристів. Верховна Рада, спираючись на підтримку Кабінету Міні­стрів, намагається не тільки докорінно змінити трудове законодавство під ви­глядом реформи, а й суттєво обрізати права людей найманої праці.

— Чи справді чинний Трудовий ко­декс настільки застарів, що його тре­ба було кардинально осучаснювати?

— У нас нормальний пострадянський збірник законодавчих актів, який адап­тований до сучасних ринкових умов. Зміни внесені більше ніж до трети­ни статей. Він осучаснений. Порівняй­те. Чинний Кодекс законів про працю містить 265 статей. Замість цього вони пропонують закон про працю на 98 ста­тей. При цьому вони пропонують скасу­вати закони «Про відпустки», «Про опла­ту праці». Зараз є законодавство, яке ґрунтовно розписує трудові відноси­ни, а тепер пропонують лише рамкові умови. Відтак роботодавець на свій лад зможе трактувати законодавство і фор­мувати соціально-трудові відносини так, як йому зручно. У прикінцевих по­ложеннях передбачено денонсувати 38 конвенцій Міжнародної організації праці з 65-ти, ратифікованих в Україні. З вось­ми базових основоположних конвен­цій хочуть денонсувати шість. Конвен­ції МОП передбачають мінімальні норми і конвенції у світі, нижче яких не можна спускатись. В умовах економічної і по­літичної кризи, в умовах війни не мож­на погіршувати трудове законодавство. Це ще більше вплине на втрату робочих місць, посилить неконтрольовану мігра­цію з країни насамперед молодих квалі­фікованих людей. Крім того, у прикінце­вих положеннях також передбачено, що втратить силу Закон «Про профспілки». Цей закон регламентує права і гаран­тії профспілок, які, згідно з конвенціями МОП, покликані представляти інтереси найманих працівників перед органами влади. Саме профспілки уповноважені укладати колективні договори і угоди. У законопроєкті Милованова передбаче­но, а також від голови комітету соцпо­літики ВРУ Третьякової доповнено, що колективні договори і угоди може укла­дати будь-яка громадська організація, яка матиме на це доручення від трудо­вого колективу. Це буде непрофесійно.

Оскільки у законі міститься багато по­рушень міжнародних норм, то після його прийняття ми можемо подати скаргу до МОП. Ми також будемо звертатись до Конституційного Суду, адже він пору­шує і конституційні норми. Зареєстру­вавши той законопроєкт у парламен­ті, вони порушили низку законів. Вони мали б нас за місяць попередити про те, що вносяться суттєві зміни до трудово­го законодавства. Вони порушили прин­ципи соціального діалогу. Тому ми разом з головою Федерації профспілок літа­ли у Брюссель, де зустрілись з лідера­ми світових профспілок, туди ж прибули керівники МОП з будапештського та же­невського офісу. У МОП були щиро зди­вовані, як наша влада може зневажливо ставитись до норм і стандартів, які випи­сані впродовж ста років.

— Може, вона про ці стандарти про­сто не знає?

— На початку вересня в Україну приїж­джав генеральний директор будапешт­ського офісу МОП Маркус Пілігрім. На зустрічі у київському офісі МОП він роз­казав, що вже зустрівся з міністрами еко­номіки, фінансів, соцполітики, головою соціального комітету ВРУ та іншими пред­ставниками парламентської більшості. І без всякої дипломатії визнав, що у роз­мові з ними зрозумів, що більшість з них ніколи не чули, що таке конвенції МОП. Він був цим дуже стривожений. Тоді Пілі­грім запропонував представникам вла­ди провести навчання і надавати практич­ну допомогу при реформуванні трудового законодавства. Але до них так і не звер­нулись. Минулого тижня у Брюсселі ліде­ри світових профспілок заявили, що 25 лютого вони готові провести день спіль­них дій усіх профспілок світу на підтримку українських профспілок. Поки що ми вирі­шили боротись своїми силами. Інакше це може закінчитись або торговельно-еко­номічними санкціями проти нашої влади, або персональними санкціями до них, або пікетуванням їхніх візитів до інших країн.

— Якщо закон про профспілки втра­тить чинність, чим це загрожує пра­цівникам?

— Нещодавно у Києві страйкували пра­цівники компанії Glovo. Представники ро­ботодавця наче пішли на поступки, але виявили, хто організатор страйку. І тих людей «пішли». Їх не прямо звільнили, а диспетчер перестав передавати замов­лення. Натомість у Німеччині все відбува­лося б кардинально інакше. Наприклад, коли там на 3% зросли ціни на бен­зин, бо подорожчала нафта, профспіл­ка Lufthansa почала порушувати питан­ня про підняття зарплати. Компанія каже: а ми тут до чого, ми самі зазнаємо збит­ків, бо авіапальне теж дорожчає. Влада каже: ми яке маємо відношення до вашої зарплати, спілкуйтесь з компанією. В ре­зультаті профспілка закликала до страй­ку і паралізувала авіарух у всьому світі. Але при цьому профспілкових лідерів ніх­то не звільняє, не переслідує. Влада там розуміє, що не можна затискати проф­спілки, бо роботодавці відчують перевагу і почнуть утискати працівників. Почнеться розшарування суспільства, бідних стане більше, а купка багатих стане ще багат­шою. Напруга у суспільстві від цього лише зросте. Натомість у нас олігархи управля­ють політикою і політиками. А їм вигідно, аби основна частина населення була аб­солютно бідною і безправною.

— Але часто працівники виходять з профспілок, мотивуючи це тим, що платити внески треба щомісяця, від профспілки отримують хіба подару­нок на Миколая. Натомість якщо ви­никає конфлікт з роботодавцем, профспілка не втручається…

— Членство у профспілках — добровіль­не. Це право вибору, чи бути у «жовтій» профспілці і сплачувати туди внесок як додатковий податок, чи об’єднатись або самому створити справжню незалежну профспілку європейського типу. До речі, у проєкті закону Милованова передбачено, що на підприємстві не може бути більше двох первинних профспілкових організа­цій. Це значить, що є стара кишенькова, підконтрольна адміністрації, вони ство­рять ще одну, тож можливості створити третю, незалежну, вже не буде. На жаль, справді часто профспілки підконтрольні адміністрації, тож стають на бік робото­давця і проти робітника, з якого отриму­ють гроші. А за профспілкові гроші керів­ництво відпочиває за кордоном. Звісно, такого не повинно бути. Закон про проф­спілки, а також рішення Конституційно­го Суду гарантують людям право вільно об’єднуватись у профспілки, а не вступа­ти у ту, в яку вказав керівник. І таке пра­во передбачене 87 конвенцією МОП, яку вони збираються денонсувати.