«Закулісних угод США з Росією на шкоду Україні не буде...»

Протягом останніх днів у Європі відбулося кілька міжнародних зустрічей найвищого рівня, на яких заходила мова і про Україну, її безпеку. У цьому переліку - візит американського президента до Варшави, його зустріч у Гамбурзі з Путіним, київське “десантування” держсекретаря США Тіллерсона,  генсека ООН Ґутерреша і керманича НАТО Столтенберга, який виступив у Верховній Раді. У столиці України відбулося засідання Північноатлантичної ради. 12 липня у Києві відкрився ХІХ саміт “Україна — ЄС”. Була також важлива поїздка українського прем’єра Гройсмана до Великої Британії. Але поза конкуренцією у цих новинах — перша очна зустріч господарів Білого дому і Кремля у Німеччині, їхня більш ніж двогодинна розмова за зачиненими дверима. Говорили про Донбас і Крим.  Незважаючи на великий резонанс та очікування, офіційна інформація про підсумки цього “рандеву” та інших топ-зустрічей скупа, невиразна, обтічна. Багато кого в Україні це насторожує... А які висновки на основі повідомлень з власних джерел зробили після озвучених подій аналітики? Наскільки результати переговорів “сильних світу цього” є прийнятними для нас з вами? Про це — у розмові кореспондента “Високого Замку” з науковим директором Інституту Євроатлантичного співробітництва Олександром Сушком.

- Кожна зі згаданих вами подій — своя тема, своя логіка, свої  результати, - каже пан Олександр. -  Ми побачили безпрецедентно високу інтесивність зустрічей високого рівня. Це, мабуть, найбільш потужний тиждень у міжнародній політиці України нинішнього року.

Один з важливих для нас моментів: нова американська адміністрація нарешті визначилася зі своїм спецпредставником, який вестиме  «українське досьє». Цією персоною став Курт Волкер, людина, яка не має ілюзій щодо політики Росії, займає щодо Кремля жорстку позицію. Волкер також давно знається на  українських справах. Відомий за роботою в Інституті Маккейна, який є великим другом нашої країни. Це добрий знак для української сторони. Волкер на своїй новій посаді — це сигнал Москві, що Вашингтон займатиме критичну позицію щодо неї. Вважаю, не справдяться побоювання окремих оглядачів з приводу якихось закулісних домовленостей між США та Російською Федерацією за  рахунок інтересів України у принципових для нас питаннях.

- Президент Трамп вміє дивувати несподіваними кроками...

- Той кадровий склад людей, які працюють у команді нинішнього американського президента у сфері зовнішньої політики, безпеки, зокрема на українському напрямі, побоювань не викликає. Інша справа, що  Трамп «залишається самим собою». Водночас він, очевидно, зрозумів, що американська політична модель передбачає певні межі для нього як президента, і він не зможе піти  занадто  далеко, відходячи від загального розуміння  американських інтересів. Про це свідчить його публічний виступ у Варшаві, якраз перед прильотом Тіллерсона до Києва. Зроблені Трампом заяви у столиці Польщі свідчать, що він продовжує виступати  з консервативно обережних позицій у сенсі національного егоїзму. Водночас не відмовляється від домінуючої ролі Сполучених Штатів на міжнародній арені. Зокрема - від зобов’язань у сфері безпеки, які США мають перед країнами НАТО. У попередні місяці існували побоювання, що Трамп  певним чином шантажуватиме  своїх партнерів  ймовірною відмовою чи обмеженнням таких зобов’язань...

- Коли згадували Варшаву, то, мабуть, мали на увазі заяву Трампа про те, що  «Росії треба припинити дестабілізуючу діяльність в Україні»?..

- Саме так. Крім того,  Трамп  зробив декілька заяв щодо того, що США зберігають свою відданість у рамках НАТО, продовжують стояти на захисті  цінностей західної цивілізації. Трамп не став перераховувати, про що саме йдеться, але можемо  вважати, що мова  - про цінності демократії, свободи,  верховенства права,  прав людини. Хоча дехто закидає американському президенту, що у нього архаїчна модель цінностей, де на першому плані є релігійна ідентичність...

Поза тим, Трамп вперше виступив саме як міжнародний лідер. До цього намагався всіляко дистанціюватися  від зобов’язань США у сфері  глобальної безпеки, зосереджувався виключно на  вузьких інтересах США.  Трамп пішов далі. В купі з месиджами, які прозвучали від Тіллерсона,  це все для нас важливо.

- Від останнього і від генерального секретаря НАТО в Україні чекали більш оптимістичних для нас заяв...

- Проведення Північноатлантичної ради у Києві за участі генерального секретаря НАТО Столтенберга продемонструвало солідарність, політичну підтримку України з боку цього військового союзу. НАТО розділяє українські оцінки, зокрема щодо політики Росії, засуджує Кремль  за агресивну поведінку.  Водночас саміт показав, що нам ще  далеко до практичних розмов про членство у цьому альянсі. Війна з Росією, нереформованість, неготовність вітчизняного оборонно-безпекового сектору не дають змоги говорити про консенсус членів НАТО  щодо включення України у цю організацію.  Тут особливих ілюзій не було: без таких передумов, без високих безпекових стандартів жодна країна не може вступити у НАТО. Поза тим, українська сторона підняла питання щодо  можливостей у майбутньому приєднатися  до Плану дій з набуття членства у НАТО.

- ЗМІ повідомляли, що на Заході заперечили  інформацію про те, що йшлося  про приєднання України до ПДЧ?..

- Спростували повідомлення про те, що досягнуто згоди. Президент Порошенко піднімав це питання, однак, за моїми даними, якоїсь офіційної реакції на це відразу не було. Важливо, що Україна внесла  свої пропозиції, що  нас почули. Незабаром буде окрема дискусія з цього питання.

- У Варшаві Трамп заступився за Україну. А от у Гамбурзі чогось такого від президента США ми не почули. Дехто каже, що після розмови Трампа і Путіна американський президент  охолонув до України,  міг перенести українську тему в розряд другорядних своїх справ.  Припускають, що Трамп міг  піддатися на пропагандистський гіпноз Путіна? Чи не “поплив” Трамп?

 - Свідчень про те, що Путін «причарував»  Трампа, немає.  Навпаки, є витік інформації про те, що перша особа США досить активно запитувала Путіна про  втручання Росії в американські вибори та про інші неприємні для Путіна речі. Що було насправді — не знаємо. Але за непрямими ознаками, не бачу, що у ході цих розмов відбулося щось загрозливе  для України. Розмови ще триватимуть. Трамп усвідомлює,  що навіть якби йому особисто захотілося піти далі  у порозумінні з Путіним, то не знайде підтримки  серед своєї команди. Саме тому  останнього тижня  чітко прозвучали заяви від Білого дому і з особистих “твіттерів” Трампа-Тіллерсона. Обидва заявили: поки не буде розв’язано  кризу у відносинах України і Росії,  санкції проти Кремля зберігатимуться.  Ніхто не веде мову про їх зняття.     

 - У Гамбурзі Путін виглядав роздратованим, коли його запитали про Україну. Говорив про русофобію, яку начебто культивує, якою начебто торгує влада у Києві. На думку аналітиків, цей спіч може означати, що у Путіна розв’язалися руки після розмови з Трампом. І що він не збирається змінювати агресивну політику щодо України, навпаки — зробить її більш жорсткою...

 - Багато складників у такій поведінці Путіна. З одного боку, російський президент не збирається змінювати  свою політику, — бо не вважає, що у такому разі отримає більше, ніж втратить. Піти на поступки  в українському питанні  для нього означає втратити більше, ніж  отримати від зняття санкцій.  Путін думає, що та ціна, яку платить Росія щодо санкцій, є меншою,  ніж та, яку він особисто заплатить, коли піде на поступки.  

Путін так і не отримав на саміті G20 бажаного: не домігся зняття санкцій, не змінюючи суті своєї  політики. У цих планах російський президент не знайшов порозуміння  ні з новим керівництвом США, ні з  новим президентом Франції, ні зі старим канцлером Німеччини.

- Ви згадували про Курта Волкера, людину проукраїнськи налаштованого Маккейна. Той, як відомо, рішуче виступає за те, щоб надати Україні зброю для оборони. Чи прислухається Трамп до Волкера?

- Не виключено.  Але не хотів би, щоб ми думали, що військова допомога з-за кордону вирішить наші проблеми.  Американці можуть дати нам летальну зброю і сказати: на цьому наша підтримка вичерпана! Важливо буде, наскільки добре голос Волкера саме з українського питання почують в адміністрації США. Наскільки він впливатиме на процеси. Бо раніше, як ми пам’ятаємо, Трамп перебував під впливом Пола Манафорта (консультанта екс-президента України Віктора Януковича, політтехнолога Партії регіонів. — І. Ф.), який дотримується кардинально інших поглядів на Україну, ніж Волкер.

- Що вам підказує інтуїція: як після останніх зустрічей на найвищому рівні йтиме  процес підтримки України на міжнародній арені?

- Україна буде домагатися, щоб у світі підтримували її лінію. Європейці шукатимуть певного балансу, намагаючись досягти хоча б якогось  успіху у припиненні війни на Донбасі. Треба якось заявити про себе новій адміністрації у Парижі. Ймовірно, вона виступить з  якимись новими ініціативами. США намагатимуться  діяти самостійно. Якщо Барак Обама намагався  максимально узгоджувати свої дії  з європейськими столицями, то  Трамп  більшою мірою діятиме на власний розсуд. Українській стороні важливо “підштовхувати” партнерів  до  координації позицій у життєво важливих для нас питаннях.