Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Леся Нікітюк: «Після стрибка вниз головою з висоти 233 метри я схудла на три кілограми. Досі худну...»

Про небезпеку і курйози, які трапляються під час зйомок програми «Орел і решка».

У дванадцятому сезоні команда програми “Орел і решка” вирішила кинути виклик не лише світові, а й собі. Наприкінці минулого року знімальна група разом із ведучими Регіною Тодоренко і Лесею Нікітюк (на фото) поїхали у десятимісячну (!) навколосвітню подорож. У короткій перерві між зйомками, коли Леся Нікітюк на кілька днів повернулася в Україну, журналіст “ВЗ” поспілкувалася з ведучою про найцікавіші моменти з цієї “кругосвєтки”.

- З Регіною Тодоренко ви поїхали з дому у навколосвітню подорож аж на десять місяців. Як зважилися? 

- Коли моя мама дізналася про “кругосвєтку”, сказала лише одну фразу: “Доця, розморозь холодильник!”. Я авантюристка і не боюсь випробувань, тому прийняла цей виклик! Прекрасно розуміла, що це означає залишити своїх рідних, улюбленого пса, друзів, хрещеників, і побачити їх лише через 10 місяців! Ми завжди знімали програму два-три тижні. А тут доводиться працювати нон-стоп і спати по три-чотири години, майже не відпочивати. Зйомки нашої програми - не картинка мрії, яку бачать телеглядачі, — це важка праця, і треба мати внутрішню силу та міцне здоров’я, щоб довести задумане до кінця. 

- Під прицілом знімальної групи перебуваєте кожної хвилини. Це вас не втомлює?

- Я на сцені десять років - грала у КВН, була у «Камеді Клаб»... Звикла до камер. Якщо мене не знімають, таке відчуття, що чогось не вистачає. 

- За чотири місяці, що минули від початку подорожі, що найбільше запам’яталося?

- Дуже люблю плавати (Леся — майстер спорту з плавання. - Г. Я.), просила продюсерів: «Давайте, нарешті, знімемо сюжет, як я плаваю з дельфінами, щоб дати глядачу нових вражень і показати, яка я русалонька». Однак, на думку продюсерів, риба - це акули і електричні скати. Їм хотілося, щоб Леся пливла у товаристві хижаків, які можуть вбити! Але я завжди ризикую.  Запам’ятався стрибок з банджі (банджі-джампінг — екстремальний вид спорту, стрибки зі спеціальних високих споруд. - Г. Я.) в Коста-Риці, коли я 150 метрів летіла вниз головою! Ви розумієте, що це? Був інший стрибок. З банджі Макао (телевишка), з якої не стрибнув навіть чоловік - інший ведучий Андрій Бедняков. Там я летіла вниз головою вже 233 метри! Після цього стрибка схудла на три кілограми і продовжую худнути досі. Але найбільше вражень залишилося після стрибка з літака з висоти 4200 метрів. Це було на Фіджі. Летіла у небі в білих, як цукрова вата, хмаринках, і почувалася птахом. Забувається все на світі, зате відчувається політ. 

Але я не лише літала. Не забуду подорож на “Язик Троля” в Осло. Раджу всім підкорити 12-кілометрову гору. Якщо зможете подолати цю відстань, позбудетеся і тахікардії, і «порчі». Там краса неймовірна!

- Які небезпечні моменти траплялися на вашому шляху?

- В африканській Кенії мало не загинула. Сиділа в автомобілі. Повз проїжджав на великій швидкості афроамериканець і з усієї сили зірвав з мене золотий ланцюжок, ледь горло не перерізав. Річ у тім, що зривав прикрасу щипчиками для педикюру. Це так страшно, бо кожен другий там ВІЛ-інфікований. Лікарні працюють лише до 19-ї години. А пригода сталася о десятій вечора. Був смішний випадок, коли я злякалася африканської корови зебу, яка навіть бігати не може. Але про це я дізналася пізніше. Почала тікати від цього страховиська, впала і розбила коліно. Воно спухло і виглядало, як жіночі груди другого розміру. Оскільки зйомок припиняти не можна було, довелося коліна прикривати сукнею. У Республіці Фіджі я стала поживою для комарів. Вони виглядали, як малярійні. Хоча самі фіджійці не знають, де звичайні, а де малярійні. Я мало не звар’ювала від тієї сверблячки. Ми знімали ввечері, і вся знімальна група обприскалася репілентами, щоб комарі не позажирали. Я вирішила на сідниці хімічного засобу не хляпати. Бо, за сценарієм, я повин­на була сидіти. Раптом режисер вирішив знімати мене у сітчастому гамаку. Для тисяч комарів я, точніше, моя п’ята точка, стала незабутнім смаколиком на вечерю. 

Коли ми щасливі спускалися з Язика Троля, на мене чекала ще одна трагічна несподіванка. Я послизнулася і полетіла у невелику прірву. Приземлилася у болоті. Богу дякувати, не забилася. Одна частина групи думала, як мене витягнути, інша — як цей момент зняти на камеру. Найобразливіше було те, що не встигли відзняти. 

- Виходить, до кожної подорожі мусите готувати себе фізично і морально?

- Я це і роблю. Оскільки я з Поділ­ля, з Хмельниччини, мої батьки живуть у місті, тож любимо їздити у село. Там не лише свіже повітря, а й енергетика, що заряджає неймовірною силою, і городи. Окрім того, що я постійно плаваю, страшенно люблю працювати на городі — полоти бур’яни, копати картоплю, садити цибулю. Це — найбільша насолода. Городів у нас аж три. Там зцілююся і морально, і фізично. 

- Як ставляться до вас за кордоном, коли дізнаються, що ви — з України? Чи розпитують про події у нашій країні?

- Програма “Орел і решка” записує­ться російською мовою. Багато людей думають, що це програма з Росії. Продюсери обрали цю мову з комерційної точки зору, бо проект продаємо у Казахстан, Польщу, Грузію. Однак уся наша знімальна група — українці, і між зйомками ми спілкуємося українською. Часто, коли з нами пересікаються українські туристи, ми кричимо на увесь аеропорт “Слава Україні! Героям слава!”. Пригадую такий випадок, коли я у Нью-Йорку добиралася на таксі, і водій, почувши українську, з мене грошей не взяв. Він теж українець, але багато років живе у Штатах. Зайшла у ресторан, власник закладу випадково почув, як я з мамою по скайпу розмовляю. Підійшов, розплакався, сказав, що він — з Полтавщини. Пригощав мене, розпитував. У Лос-Анджелесі, у найвідомішому готелі “Каліфорнія” не було місць. А коли на рецепції дізналися, що ми з України, за десять хвилин вільні місця знайшлися. Нас люблять у світі.

- Перед тим, як стати ведучою програми “Орел і решка” ви перемогли у шоу “Розсміши коміка”. Як потрапили на цю передачу, і чи правда, що вона стала стартом для програми, в якій зараз працюєте?

- Це правда. Завдяки Володимиру Зеленському я потрапила у програму “Орел і решка”. Шукали ведучу, і він мене порекомендував. 

- Був період, коли ви вели програму “Леся Здєся” і ходили на світські вечірки, оцінювали, хто у чому прийшов, що у світської левиці у торбинці... Хто найбільше вирізнявся з тусовщиків, у кого найбільше “понтів”, а хто насправді дуже гламурний, зате простий у спілкуванні...

- “Леся Здєся” був дуже успішним проектом! Навіть не думала, що він так сподобається українській публіці. «Лесю Здєсю» любив наш український шоу-бізнес. Мій образ був дуже простий, я не хотіла, щоб мене боялися зірки, навпаки, сама хотіла стати зіркою і питала в них порад.  Найбільш цікаво віджартовуються і йдуть на контакт Віталій Козловський, Іра Білик, Павло Зібров і його раритетні вуса...

Найбільш боязливі, які трясуться за свій імідж і не підпускають до себе, - це Єва Бушміна, Катя Осадча... А може, у них тоді настрою не було? А може, образу «Леся Здєся» не вистачало досвіду? У новому сезоні «Леся Здєся» перероджується в образ «Лелі Ле», яка подорожуватиме світом у пошуках ідеального чоловіка. Причому не тільки для себе, а й для всіх жінок України. Фото Teen Spirit production.

Довідка «ВЗ»

Леся Нікітюк народилася 19 жовтня 1987 року у Хмельницькому. Закінчила гуманітарно-педагогічну академію. Виступала у КВН, брала участь у програмі “Розсміши коміка”, де з подругою переможно заробили 50 тисяч гривень. У вересні 2012 року перемогла у кастингу на ведучу телепроекту “Орел і решка”. На одному з телеканалів полюбилася глядачам у програмі “Леся Здєся”. Незаміжня. Особисте життя телеведуча тримає під грифом “секретно”.