Єлєна Ваєнга: «У школі я мала «двійку» з поведінки. З роками нічого не змінилося!»

Вона — феномен естрадної сцени. За кілька років піднялася на музичний Олімп і нарівні виступає з визнаними зірками. Про неї кажуть: дівчина з перцем. Бо має непоступливий характер. Про батьків, друзів і ворогів, творчість і материнство Єлєна Ваєнга розповіла журналісту “ВЗ” в ексклюзивному інтерв’ю під час запису програми “Таємниці зірок” на телеканалі “Україна”.

- Хоч на великій сцені з’явилися не так давно, але відразу ж стали зіркою. Тягар слави важко носити?

— У нас є зірки, однак більшість з них — дуті. Співають під фонограму, приділяють більше уваги не музиці, а своїй зовнішності, костюмам, піа­ру. Неважливо, на чому він побудований: на трусах чи на скандалі. На Заході 90 відсот­ків справжніх зірок і 10 — липових. У нас 90 відсотків липових і лише 10 справжніх.

- Кажуть, у вас складний характер...

— Мабуть, через те, що маю багато ворогів. Мене не люб­лять за мою прямолінійність. Особливо не зносять мій вираз обличчя, тому що не люб­лю вітатися з неприємними для мене особами. Як можна вітатися з тими, кого не любиш? Якщо ви мене образите, чи виведете зі себе, то побачите, що буде! Реакція у мене на образу блискавична, неважливо, хто це зробив і хто у них чоловіки, батьки...

- Що може вас образити?

— Нехай журналісти подякують, що у моєї бабусі ще не було жодного серцевого нападу, бо, не дай Боже, комусь з моїх рідних стане зле після якоїсь пуб­лікації. Знайду! Я погрожую? Так! Ні, вбивати не буду, але знайду обов’язково! Я — боєць!

- Маєте багато ворогів, але й друзів, мабуть, також?

— Багато друзів стали для мене більше, ніж родичами. Моя найкраща подруга мені як сестра. Та й різниці між друзями і родичами не роблю. Уявіть, моя дитина на запитання “Де твоя мама?” показує на мою подругу.

- Відколи співаєте?

— З дитинства. Моїми першими слухачами були мама і бабуся — вони завжди вірили у мене. А тато, навпаки, казав: “От є Елла Фітцджеральд, є Анна Герман... Як я буду слухати тебе після них?!”. Хоча у дев’ятирічному віці я написала свою першу пісню і перемогла на Всесоюзному конкурсі молодих композиторів на Кольському пі-вострові. Батько не вірив у мене доти, поки я не заспівала іноземною.

- І тоді повірив та змінив свою думку?

— Коли тато почув запис, сказав: “Гарно співає жінка. Пісня хороша. Хто це співає?”. А я вже була — Єлєна Ваєнга. Кажу йому: “Тату, це я!”.

- Ваш батько також співає?

— О... він багато має професій. Він — один із найкращих водолазів на Кольському півострові. А за освітою — інженер. Це як класика жанру: мама — хімік, тато — інженер. Дочка має грати на піаніно і кататися на гірських лижах. Через те, що ми жили на півночі, гори у нас були за рогом. Було би смішно, якби я не вміла з них з’їжджати.

- Читала про випадок, коли ви танцювали на капоті автівки. Це правда?

— Так! Танцювала на своїй власній машині. І маю на це повне право. Я ж не на чужій! На своєму кабріолеті. Не на капоті, а на даху. А вже потім подруг своїх покликала: “Залазьте. Будемо танцювати разом!”. Ми цілу машину тоді подряпали, залишили після себе вм’ятини. Мені її відремонтували. Зате як весело було!

- Любите “шухерити”? У школі також, мабуть, щось таке могли “втнути”?

— І не раз! У школі у мене була “двійка” з поведінки! Нічого не змінилося з роками (сміється. — Г. Я.).

- Вас іноді порівнюють з Аллою Пугачовою. Які у вас стосунки з Примадонною?

— Якось вона мені сказала: “Я розумію, що ти робиш”. І я все зрозуміла. Що більше казати? Іноді Алла Борисівна робила мені якісь зауваження. Не хочу про них казати — це наша сценічна “кухня”. До більшості з них я прислухалася. Бо Пугачова у десять разів геніальніша за мене. Хіба не розумію, шо голос у неї “крутіший”, а кожну пісню Алла Борисівна не просто співає — проживає на сцені. Бо вона кожну сцену прожила у житті, а потім усе це “витягає” на сцену. Це — талант від Бога!

- Але ж ви також проживаєте кожну пісню на сцені?

— Так. Про­живаю. І співаю­ для людей, як для себе. Тому і виступаю тільки наживо.

- Як реагуєте на критику?

— Дивлячись на яку. Якось у черзі в аеропорту незнайома жінка довго дивилася на мене. Не відводячи погляду аж свердлила мене. Жінці було років 60-65, може, навіть і більше. Я раз на неї глянула, другий, а вона далі дивиться. І не думає, може, мені це неприємно. А потім підійшла до мене і каже: “Лєно, вам треба схуднути! Ви реально товста!”. Дякую! Супер! Що я повинна була на це відповісти? “Знає­те, пані, а мені здавалося, що я така худенька! Як мені пощастило, що вас зустріла, і ви мені про це сказали! Дякую вам, добра людино!”.

- До речі, про схуднення. Драконівських дієт не дотримуєтеся?

— Сиділа на дієті два дні (сміється. — Г. Я.). Скинула два кілограми. Зовсім перестав працювати мозок. Мабуть, це він і був!

- Як відновлюєтеся після концертів і після критики?

— Іноді мене можуть так дістати, що хочеться гайнути бодай на три місяці кудись, щоб мене ніхто не бачив, не чув, не телефонував, не чіпав, не писав, не говорив, що маю робити, з ким мені розмовляти і яку сукню мені одягнути. Мені потрібно відпочити, набратися сил, щоб знову повернутися такою, якою я завжди була.

- Під час ваших виступів трапляються якісь казуси?

— Постійно щось забуваю. Одного разу я на 40 хвилин затримала концерт, бо... загубила сукню. Іншим разом був ще прикріший випадок: загубила туфлі і гітару. Все потім, звичайно, знаходиться, але ж на це потрібний час!

- У вашому житті відбулися приємні зміни — ви народили дитину. Материнство змінило вас?

— Будь-яку людину — чоловік це чи жінка — дитина змінює. Людина стає... старою. Все! Ти більше не безтурбот­на дівчинка. Закінчився той час... У мене, як і в деяких жінок, була післяпологова депресія. Не знала, що маю роботи. Бо все крутилося нав­коло дитини, а ти ніби додаток до неї. Дитина голов­на, а ти — на побігеньках... А ще скажу так: моліться на бабусь і дідусів! Якби не мої бабусі і дідусі, я би тут перед вами взагалі не сиділа. Займалася би своєю дитиною. Про який концерт може йти мова? Дитині лише рік!

- Тобто про другу дитину можна навіть і не питати?

— Моя мама завжди каже: “Як Бог дасть. Головне — хотіти”. Хотіти, щоб досягти того, чого хочеш, а Бог дасть. Звичайно, хочу! Але... (сміє­ться. — Г. Я.). Давайте спочатку зроблю, а потім поговоримо. Бо для чого наперед казати: “Хочу — не хочу”. Як Бог дасть — так і буде!

Довідка «ВЗ»

Єлєна Ваєнга (Хрульова) народилася 27 січня 1977 року у місті Сєвєроморську Мурманської області. Російська співачка, автор і композитор пісень, актриса. Після закінчення школи переїхала у Санкт-Петербург, де навчалася у музичному училищі ім. Римського-Корсакова. Зараз живе у Санкт-Петербурзі. Ваєнга — назва рідного для Єлєни Хрульової міста Сєвєроморська (до 18 квітня 1951 р.), а також річки поблизу міста.

З чоловіком Іваном Матвієнком живуть у цивільному шлюбі з 1995 р. 10 серпня 2012 р. народила первістка, хлопчика назвали Іваном.