Андрій ДЖЕДЖУЛА: «У моєму гардеробі понад 40 сорочок, що пошиті за моїми ескізами»

Присутні відразу ж зауважили, що Інна як дві краплі води схожа на першу дружину шоумена Санту. Тільки молодша. В Андрія якраз був день народження, тож трошки потусувавшись на презентації, зірковий телеведучий поїхав святкувати уродини. Про новий проект “Хто вартий більшого?”, перші кроки на телебаченні і особисте життя Андрій Джеджула розповів в ексклюзивному інтерв’ю журналісту “ВЗ”.

— Розкажіть про свій новий проект “Хто вартий більшого?”, що стартує на телеканалі “Україна”.

— Це щось на кшталт програми “Хто хоче стати мільйонером?”. Однак там є суттєві відмінності. У нашій програмі одночасно беруть участь три гравці. Їх вибирають психологи за принципом, щоб між цими людьми не було нічого спільного. Скажімо, домогосподарка, аніматор з Туреччини і байкер на “Харлі Девідсон”. Або інша група: актор, шахіст і боксер. Тобто люди, у яких не може бути спільних інтересів. Учасникам не можна спілкуватися між собою до початку гри, але на час передачі вони мають стати однією командою. У нас є вартість кожного питання і посекундний час на обговорення, щоб знайти відповідь. З кожною секундою вартість запитання падає на один процент. Поговорили 30 секунд — на 30 відсотків вартість впала. Поговорили 100 секунд — втратили можливість відповісти. Гравець має переконати товаришів, якщо впевнений, що знає правильну відповідь. Приймаю тільки ту відповідь, яку вибрали троє гравців. Найцікавіше наприкінці передачі. Пропоную учасникам розділити гроші, виграні у нерівних пропорціях: 10, 30 і 60 відсотків. Мають між собою домовитися — хто скільки візьме. Поки домовляються, сума, зароблена командою під час гри, скорочується з кожною секундою на один відсоток. Поговорили 50 секунд — згоріло 50 відсотків зароблених грошей, що може становити і 200 тисяч гривень.

— Гравці вміють швидко домовитися, кому скільки грошей забрати?

— Під час зйомок деякі команди так і не змогли домовитися. У більшості ігор до кінця не міг передбачити, як все закінчиться. Іноді людина може бути слабкою у процесі гри, не дає правильних відповідей у більшості запитань, але потім вимагає 60 відсотків. Інші двоє не витримують такого емоційного навантаження, у них здають нерви. А час втікає. Треба брати хоч щось або йти без нічого.

— Пригадайте, коли ви вперше з’явилися на екрані телебачення.

— З’явився завдяки захопленню екстремальними видами спорту: я ставив незвичні рекорди. Одним з перших рекордів була моя поїздка зі швидкістю 100 кілометрів на годину на роликах по асфальту. Перші 60 кілометрів проїхав, тримаючись за шнурок, прив’язаний до машини, решту 40 — промчав, тримаючись за кузов. І це все на роликових ковзанах! Звичайно, вони не витримали і тріснули (сміється. — Г. Я.). От тоді я й почав вести рубрику на одному з національних телеканалів, у якій розповідав про свої екстремальні пригоди.

— А як потрапили на телеканал “Україна”?

— Мене запросили на кастинг: для шоу “Хто вартий більшого?” була потрібна людина, яка би змогла витримати імідж ведучого проекту — ерудованого, стриманого і з почуттям гумору. Іншими словами, такого легкого рефері. У мене виходить працювати у такому амплуа.

Увесь свій шлях на телебаченні пройшов самостійно, без “блатної” допомоги. Для того, щоб чогось досягти, треба не лише мріяти, а формулювати свої бажання і вперто йти до мети. Треба поставити план роботи над собою. Коли я закінчував школу, мріяв стати актором або дипломатом. Мені здавалося, що дипломат — це так круто. Вирішив вступати на міжнародні відносини. Мене підтримували батьки. Правда, мало хто з моїх однокласників вірив, що мені це вдасться. Для початку вирішив “підтягнути” успішність. Цілий рік не виходив на вулицю — займався з кожного предмета. Відкрив сам собі очі: змінив своє ставлення до шкільних предметів. З “трійок” плавно перейшов на “четвірки”, а потім і “п’ятірки”. У моєму випускному атестаті було лише три “четвірки”! Вже перед самим вступом рік сидів з репетиторами. Іноді мені вдавалося вийти на вулицю, але це було не більше десяти хвилин, щоб подихати свіжим повітрям. У спробі досягти мети місяцями не міг розслабитися...

— Ваш рецепт успіху: бажай, плануй, роби, працюй над собою?

— Сто відсотків. І просити допомоги у Бога. Я — віруюча людина. Прошу у Бога, і Він мені допомагає. Насправді допомога приходить тільки тим, хто дуже цього хоче і робить все для здійснення своєї мети. А ще треба вірити в удачу. Хоча багато чого у нашому житті відбувається випадково, але це не про мене, бо грошей на дорогах я ніколи не знаходив, у лотерею не вигравав...

— Дипломатія, радіо, телебачення, театр, кіно — такий багатий вибір професій — це результат пошуку творчої особистості чи віхи одного шляху?

— Найімовірніше, це один шлях. На цьому етапі це був шлях — п’ять років інституту, чотири роки роботи у Міністерстві закордонних справ. Я не викинув “коту під хвіст” дев’ять років свого життя, коли вирішив змінити професію. Ці роки також були важливим і потрібним етапом у моєму житті. А тепер — другий період. Радіо, телебачення, сцена також навчають чогось нового. Радіо навчає говорити і мислити, телебачення — триматися у кадрі, сцена — працювати з людьми. Це все формувало мене як творчу особистість для того, щоб втілити головну мету — стати кіноактором. До цієї мети я й досі йду. Наразі роблю невпевнені кроки. Та, як би там не було, на моєму рахунку вже є кілька фільмів. Минулого року знявся у двох фільмах, в одному з яких зіграв головну роль.

— Чому відмовилися від роботи дипломата? Це ж така престижна професія!

— Є люди, яким достатньо того, що вони вже мають, які хочуть сидіти на одному місці, і їхні амбіції зосереджені лише на владі. Я до таких не належу. Для того, хто не пробував бути дипломатом, це дуже романтична професія. Насправді ж на дев’яносто відсотків це сидяча робота, пов’язана з канцелярією — папери, папери, папери...

— Ви завжди стильно одягнуті. Маєте свого стиліста чи купуєте речі в ексклюзивних магазинах?

— Люблю гарні речі. І не користуюся послугами стилістів. Все вибираю сам. Навіть сорочки сам собі шию. Спочатку роблю ескіз, розписую, як все має виглядати. Потім за роботу береться кравець. У моєму гардеробі понад 40 сорочок, що пошиті за моїми ескізами.

— Бачила, на презентацію нового сезону телеканалу “Україна” прийшли з симпатичною брюнеткою, схожою на вашу першу дружину...

— Це моя кохана Інна Крамаренко. Мабуть, у нас з Інною не пройде варіант цивільного шлюбу. Хочу, щоб на весіллі Інна була одягнута у весільну сукню і мала фату, а я буду у гарному костюмі. От тільки треба зачекати, поки закінчиться “рік чорної вдови”. І не потрапити на”рік вдівця”. Хочу як у казці: жити разом довго і щасливо і померти в один день...

— Від шлюбу з Сантою Дімопулос у вас є син Данієль. Як часто з ним бачитеся?

— Спочатку були проблеми. Не хочу про це згадувати. Але зараз маю можливість бачитися з Данієлем щотижня — від п’ятниці до понеділка. Люблю свою дитину так, як себе. А себе, звичайно, кожна людина любить більше, ніж усіх інших.

Київ.

Довідка «ТелеЗамку»

Андрій Джеджула народився 29 серпня 1978 року у Києві. Закінчив Київський інститут міжнародних відносин. Працював у Міністерстві закордонних справ. У 25¬річному віці кардинально змінив своє життя — пішов у шоу¬бізнес. Вів еротичне ток¬шоу “Перший поцілунок” на радіостанції Kiss FM, “Джеджула + Настя” на Europa FM. Вів програму “Погода на курортах” на 5¬му каналі, “Сніданок з “1+1” з Лідією Таран. Був одружений зі співачкою Сантою Дімопулос, у шлюбі з якою народився син Данієль.