Малесенька подряпина, що призводить до великої біди

Все починається банально. І, як правило, з’являється хвороба влітку, коли відкрите взуття, а на вулицях «гуляють» порох, бруд і мікроби. Достатньо, щоб босоніжок чи «шльопанець» трішечки натер ногу. Тому цю хворобу ще називають «синдромом котячих лапок», або подряпин. Бо справді достатньо малесенької подряпини, яка призведе до великої біди. Не всім це загрожує, лише людям зі слабким імунітетом, хворобою вен, а також хворим на цукровий діабет.

Починається хронічне пекуче запалення шкіри. Найчастіше воно виникає на кінцівках ніг, іноді рук. За розміром може бути невеличким — кілька сантиметрів, але трапляється, червоніє майже вся рука чи нога. Бешиха схильна до рецидивуючого перебігу. Буває, гостре запалення минає через кілька днів або само собою, або після прийому антибіотиків. Людині стає легше, температура тіла і набряки спадають. Проте незабаром, може, навіть через десятки років, бешиха знову дає про себе знати. Картина повторюється: температура, запалення, набряки і пекучий біль зазвичай з’являються на одному й тому ж місці. Попри те, що захворювання — інфекційного характеру, людей з такою хворобою ізольовувати не потрібно. Хвороба не передається.

Вперше на бешиху я захворіла у 15 років. Був вересень, йшли з однокласницями до парку. Я — у нових туфлях. Натерла на великому пальці «водянку». Наступного дня хотіла знову нові туфлі одягнути, але «водянка» заважала. Голкою-циганкою її пробила. Занесла інфекцію. Рожисте запалення «облюбувало» мою ногу, і я два місяці не ходила до школи…

З того часу пильную ногу, щоб не натерло взуття. А ще її не можна застудити, перегріти…

Наступними роками у мене були ще три рожі. Бо, як не старалася, десь не вбереглася. І ось недавно таки натерла босоніжком ногу, місце подряпини змастила зеленкою. Але бацила вже зробила свою чорну справу. Бо навіть незначне ушкодження шкіри призводить до проникнення паразитарних бактерій у тканини. А потім «підігріла» ногу у термальних водах…

Загострення починається з того, що свербить нога (у когось рука чи навіть обличчя), різко підвищується температура, яку практично неможливо збити, — до 39… Починається інтоксикація організму — блювота, втрата свідомості. Через 10−24 години від початку хвороби виникає біль, відчуття жару, потім червона пляма, яка швидко, протягом декількох годин, шляхом периферичного зростання збільшується у розмірі. Уражена ділянка шкіри рожевого або яскраво-червоного кольору, має чіткі, але неправильні краї у вигляді «язиків полум’я». Тоді треба негайно їхати до лікарні…

Важливо потрапити до висококласного спеціаліста. Мені з таким пощастило: у лікарні Святого Луки я потрапила у руки хірурга Романа Наконечного.

Після ретельного вивчення висновків МРТ, УЗД, загального аналізу крові пан Роман виніс вердикт: «Бешиха. Лікування — тривале. Самі знаєте».
Знаю. Крапельниці по кілька разів на добу, антибіотики у вену, компреси на шкіру… Одне слово, комплексне лікування. Бо вбити цю стрептококову інфекцію не так просто. Її можна «приспати». Може, комусь і вдається її знищити в організмі. З власного досвіду знаю — не так все просто.

Ніхто не застрахований від жодного захворювання. У тому числі й від бешихи. Головне — вчасно розпочати боротьбу з інфекційним «чортом».

Як кажуть у народі, «бешишник» — лиха істота чоловічої статі, що насилає на людей «рожу» — бешиху.

Попри те, що живемо у ХХІ столітті і хвороба та її лікування добре вивчені, багато хто радить скористатися народними методами. Одним з таких є «спалювання рожі», коли бабуся, яка добре знається на цьому методі, розкладає на червоному полотні 9 катульок з льону, підпалює їх.

Під час такого фаєр-шоу жінка читає молитву. Не знаю, чи допоможе «спалювання» мені, але переконана — молитва ще нікому не зашкодила. Тому шукаю жінку, які вміє це робити…