Передплата 2024 «Добрий господар»

«Пивне черевце» — показник нарощення вісцерального жиру

Жінки, коли повнішають, то одразу ж б’ють на сполох. Жирок на стегнах чи животі змушує їх шукати різних дієт, ходити до спортивних клубів і частіше видивлятися на себе в дзеркало. Але турбуватися з приводу жирку варто було б більше якраз чоловікам. Так зване «пивне черевце» може замінити ендокринну залозу — простату. І тоді всі чоловічі проблеми стануть першочерговими. Але ж їм можна запобігти…

Фото pexels
Фото pexels

Стирчали б у нас самі кістки, якби не під­шкірний жир. Накопичується він у підшкірно-жировому шарі - вочевидь, для того, щоб не дати нам змерзнути холодної пори року. І він не становить особливої загрози для організму. Якщо підшкірний жир ми бачимо, то вісцераль­ний — невидимий. Він накопичується навколо внутрішніх органів і теж допомагає вижити, бо зігріває внутрішні органи, створює навколо них м’яку подушку й підтримує їх у належній позиції, а також пом’якшує струси внутрішніх органів під час руху. Іншими словами, він їх охороняє.

У нормі він є в усіх і має становити 10% від усіх жирових накопичень в організмі, 90% припадає на підшкірний жир. Якщо ж його буде менше, то навіть невеликий внутрішньо­черевний тиск, наприклад, під час чхання чи кашлю, може стати причиною опущення ни­рок, печінки, селезінки, кишечнику, жовчного міхура. Але більша його кількість тисне на вну­трішні органи з усіх боків салом.

Велика кількість вісцерального жиру від­кладається в сальнику, що розміщений у черевній порожнині. Зовні такий чоловік — із худими ногами й збільшеним животом. Зазвичай це спостерігається в людей, які часто потрапляють у стресові ситуації. На­копичення жиру відбувається в сальниковій сумці під впливом кортикостероїдів, гормонів кори надниркових залоз, які виділяються під час стресу. І ось саме внадмір цей жир стає джерелом багатьох проблем. Підвищується артеріальний тиск і виникає ризик раку тов­стої кишки, може розвинутися цукровий діа­бет другого типу. Серце, печінка й селезінка просто «задихаються» від цих обіймів, а кров «живиться» жиром, що просочився в кровотік. Ось чому підвищується вміст холестерину та тиск, починаються серцеві напади й задишка.

Головна небезпека внутрішнього жиру в тому, що, тиснучи своєю масою на внутріш­ні органи, він порушує їхню життєдіяльність: стискає протоки жовчного міхура, підшлунко­вої залози, а це впливає на виділення жовчі, шлункового соку, погіршуючи травлення. Ві­сцеральний жир насправді є залозою вну­трішньої секреції, яка виробляє гормон, що зумовлює постійне відчуття голоду.

У чоловіків вісцеральний жир активний як ендокринна залоза. Він виділяє гормон леп­тин, який впливає на діяльність енергетичних, метаболічних і нейроендокринних реакцій. Лептин блокує тестостерон, перешкоджаючи спалюванню внутрішніх жирів. Його небезпе­ка ще й у тому, що він змінює весь гормональ­ний баланс в організмі, а це призводить і до урологічних, і до інших проблем, а також до зниження м’язової маси та змін із боку кістко­вої системи.

Вісцеральний жир перетворює чолові­чі статеві гормони (тестостерон) на жіночі (естроген). Ось чому в чоловіків значно зни­жується потенція й з’являються «груди». Над­мір естрогену в організмі жінки сприяє розви­тку раку грудей, а в організмі чоловіка — раку передміхурової залози. Але як блокатор тес­тостерону лептин виступає тоді, коли його рівень підвищений. Тому важливо цей рівень знизити.

Вісцеральний жир небезпечний саме тим, що в ньому утворюються канцерогенні речо­вини, які сприяють розвитку ракових пухлин, та атерогенні речовини, що сприяють утво­ренню атеросклеротичних бляшок у крово­носних судинах.

З’ясувати, чи є вісцеральний жир, можна, вимірявши обхват талії. У чоловіків він має бути не більше 94 см, а в жінок — не більше 80 см.

У нашому організмі є жирові клітини, які можуть розтягуватися. І їх кількість не змі­нюється. Що більше жиру в цих клітинах, то більші розмір і масу вони мають. Тому перше, що потрібно зробити, — це вивільнити жир із клітин. А для цього в організмі має з’явитися дефіцит енергії (цьому допоможуть фізич­ні навантаження). Тоді в кров почнуть над­ходити особливі ферменти й гормони, які, транспортуючись кровотоком до жирових клітин, вивільнюють жир. Вивільнюючись із жирової клітини, жир транспортується до м’язів і згоряє в мітохондріях, які відіграють роль електростанцій в організмі людини. Але щоб жир не відкладався знову, потрібні ферменти й кисень. Одним із перших кро­ків, щоб позбутися його, є будь-яке фізичне навантаження. Тренування має тривати не менше 30 хвилин. Кисень надходить за будь-якого аеробного навантаження: бігу, плаван­ня, їзди на велосипеді та інших. Але наванта­ження треба чергувати, бо організм вміє до них пристосовуватися.

Але не менш важливо очистити кишечник, щоб налагодити хороший обмін речовин. По­милкою буде повністю відмовитися від спо­живання жирів: це уповільнить травлення й призведе до того, що їхнє місце посядуть вуглеводи, а проблеми залишаться. Головне — замість пивця пити більше звичайної води: 2−3 літри денно. Вона прискорить обмін речо­вин, і жир на животі почне «танути» швидше. Допоможуть також продукти-жироспалювачі: молочні з низьким вмістом жиру, овочі й фрук­ти. Потрібна також білкова їжа: риба, яйця, оливкова олія, горіхи. А ось ковбаски, булоч­ки, печиво, цукерки бажано з раціону вилучи­ти зовсім і обмежити кількість цукру, замінив­ши його натуральним медом.

Не можна допускати появи болісного по­чуття голоду, бо це призведе до накопичення ще більшої кількості вісцерального жиру. Слід приймати вітамін С, пити більше кави, оскіль­ки кофеїн та аскорбінова кислота знижують активність кори надниркових залоз, внаслідок чого пригнічується синтез кортикостероїдів.

Схожі новини