На зміну ковіду йде мавпяча віспа?

Перша країна у світі ввела обов’язковий карантин для інфікованих мавпячою віспою. Це Бельгія. Усіх заражених цим різновидом віспи, яких виявлятимуть у цій країні, ізольовуватимуть на 21 день. Протягом цього часу людина повинна стежити за своїм самопочуттям і за його погіршення відразу повідомляти лікаря. Примусова ізоляція хворих – безпрецедентний захід. Досі жодна з країн світу не наважувалася запроваджувати таку жорстку профілактику.

Як повідомляє тамтеш­ня щоденна газета De Standaard, наразі у Бель­гії зафіксували лише чотири ви­падки захворювання. “Але й це надто багато”, – кажуть вчені.

Мавпяча віспа – рідкісне ві­русне захворювання, яке за­звичай реєструють в Африці. Випадки, які виявляли до цьо­го часу поза цим континентом, були спорадичні й пов’язані з поїздками у ту місцевість або ввезенням інфікованих тварин. Але сьогодні з різних країн, які не належать до африканського континенту, надходять повідо­млення про понад дві сотні під­тверджених випадків чи підозр на цю інфекцію. За тиждень – більше, ніж за останні пів століт­тя, коли науковці відкрили цей збудник! Поява вірусу в окре­мих популяціях по всьому сві­ту, де він, як правило, не зустрі­чається, cтривожило науковців та змусило їх шукати відпові­ді. “Ми вражені тим, як збудник поширюється”, – прокоменту­вала епідеміологиня з Каліфор­нійського університету (Лос-Анджелес, США) Анн Рімуан, яка понад 10 років вивчає випадки мавпячої віспи у Демократичній Республіці Конго. Протягом ба­гатьох років захворюваність на мавпячу віспу у цій країні росла, проте повільно.

Нової епідемії не буде?

Інфекціоністи не випуска­ють вірус із поля зору, проте не радять проводити аналогії зі SARS-CoV2. Нової пандемії, за їхніми прогнозами, не буде, проте варто поставитися до си­туації з усією серйозністю.

«Коронавірус поширюється повітряно-крапельним шляхом, тобто з аерозолями, а збудник мавпячої віспи – за тісного кон­такту з біологічними рідинами. Наприклад, великими крапля­ми слини, які пацієнт виділяє за активного кашлю. “Тому хворий на мавпячу віспу заразить мен­шу кількість людей, ніж людина з коронавірусною інфекцією», – пояснює вірусологиня з Ме­дичного науково-дослідного ін­ституту інфекційних захворю­вань армії США у Форт-Детрік у Мериленді Джей Гупер, яку ци­тує найпрестижніший науковий журнал світу Nature. “Вірус не поширюється так легко від лю­дини до людини, а оскільки є різновидом віспи – давно вивче­ного захворювання, то від ньо­го є і ліки, і вакцини”, – заспо­коює фахівчиня. Що тривожить епідеміологів – це нетипова по­ведінка вірусу. Переймаються, чи, бува, він не мутував, що так швидко поширюється.

У яких країнах виявили мавпячу віспу?

За повідомленням інформа­генції Reuters, у Німеччині ми­нулого тижня зафіксували пер­ший випадок захворювання. Перед цим про виявленого хво­рого повідомила Велика Брита­нія. Пацієнт повернувся з Ніге­рії, де, найімовірніше, підхопив цю інфекцію. Недуга ширить­ся Європою: про нові випад­ки інформують Швеція, Італія, Франція і Бельгія. Також по кількадесят випадків зареє­стрували у Канаді, США та Ав­стралії.

Наразі вчені сушать голо­ву над тим, як цей вірус узага­лі міг вийти за межі території, яка вважається ендемічною для мавпячої віспи. З Нігерії, звідки потенційно міг поширитися, на­дійшло повідомлення лише про один випадок. Фахівці припус­кають, що однією з причин мо­гло стати скасування обмежень на подорожі, які були запрова­джені у зв’язку з Covid-19, зо­крема на мандрівки у Централь­ну та Західну Африку. Проте ще до пандемії поза цим континен­том упродовж року виявляли не більш ніж 8 випадків захворю­вання.

Звідки взялася ця інфекція?

Цього разу винними вияви­лися не кажани, а мавпи. Збуд­ник виявили 1958 року у тварин, яких виловили в Африці та утри­мували у лабораторіях з ме­тою проведення дослідів. На тілі мавп з’явилася висипка, схожа на ту, яка виникає за віспи. Звід­си й назва недуги. Спричиняє її вірус, який належить до роди­ни Orthopoxvirus. З 1970-х років у світі фіксували поодинокі ви­падки цієї інфекції.

Шляхи передачі вірусу

За інформацією Міністерства охорони здоров’я України, вірус передається унаслідок прямо­го контакту з кров’ю та інфіко­ваними біологічними рідинами людей чи тварин за умови по­шкодженої шкіри або слизових. Також є ризик заразитися, вжи­ваючи у їжу м’ясо інфікованих тварин, яке не пройшло достат­ньої термічної обробки.

Найчастіше зараження від­бувається за тісного контак­ту – між членами однієї сім’ї та від пацієнта до медичного пра­цівника, який доглядає хворого, проводить забір крові чи біоло­гічних рідин, але не дотриму­ється заходів безпеки. Також можлива передача збудника від інфікованої матері до дитини через плаценту.

Фахівці підкреслюють, що найефективнішою профілакти­кою є уникання контактів із хво­рими та звичка регулярно мити руки з милом.

Із моменту зараження до по­яви перших симптомів минає від 5 до 21 дня, але у середньо­му – 6-16.

Як проявляється недуга

• підвищенням температу­ри тіла;
• сильним головним болем;
• збільшенням лімфатичних вузлів;
• болем у спині, м’язах;
• вираженою слабкістю;
• висипкою, яка є найбільш пізнім симптомом і у 95% почи­нається з обличчя.

Висипка докучає впродовж трьох тижнів. На місці пухирців утворюються ранки, які пізніше вкриваються кірочками. Увесь цей час лімфатичні вузли мо­жуть залишатися збільшеними.

Для діагностики інфекції за­стосовується метод ПЛР. На до­слідження береться вміст ви­сипки.

Як лікується?

За мавпячої віспи лікарі при­значають противірусні препа­рати, проте часто обмежують­ся симптоматичним лікуванням. Вважають, що щеплення від на­туральної віспи може на 85% вберегти від мавпячої. Тому ті, хто вакцинувався у дитинстві, мають менший ризик захворі­ти. Але йдеться про людей, на­роджених до 1980 року. Після цього вважали, що хворобу по­долано, тож щеплення від неї не проводили.