«Жах батьків» повернувся

На Рівненщині стартував невідкладний «нульовий» тур вакцинації від поліомієліту — щеплення роблять всім дітям віком до п’яти років незалежно від того, чи робили їм таку вакцинацію раніше. Це — основна група ризику цієї хвороби. Впродовж наступних 90 днів їм проведуть ще три раунди щеплень.

Як анонсувала на позачерговому засіданні обласна комісія ТЕБ і НС, невакцинованих не допускатимуть до організованих колективів. Причина — спалах поліомієліту в області, важкої ін­фекційної хвороби, яку завдяки вакцина­ції вдалося подолати у всіх країнах світу, крім Таджикистану (де спалах поліомієлі­ту триває вже рік), Пакистану й Афганіс­тану. У цих трьох країнах й досі циркулює дикий вірус. Недуга, яку прозвали «жахом батьків», вражає нервову систему і може викликати параліч, зокрема легеневих м’язів, навіть призводити до смерті.

Дитині, яка була госпіталізована з по­ліомієлітом на Рівненщині, — 1 рік і 4 міся­ці. У крихітки розвинувся парез (частко­вий параліч) обох нижніх кінцівок. Вона виховується у родині, де, крім неї, є ще дев’ятеро дітей. Небезпечний вірус ви­явили у шістьох із них. Симптомів у дітей немає, але медики тримають їх на контролі, оскільки вони можуть передавати ін­фекцію іншим. За повідомленням прес-служби Міністерства охорони здоров’я, батьки відмовилися робити щеплення своїм дітям з релігійних міркувань.

За даними Центру громадського здоров’я, рівень охоплення щеплення­ми від поліомієліту дітей віком до 1 року в Україні недостатній — лише 53%. Це — за даними перших восьми місяців цього року. Схоже, випадок поліомієліту, зафік­сований у 2015 році на Закарпатті, нічого українців так і не навчив. Тоді це був пер­ший випадок поліомієліту, зареєстро­ваний у Європі з 2010 року. І перший в Україні, починаючи з 2006-го.

«Рівень охоплення щепленнями від по­ліомієліту дітей віком до 1 року на Львів­щині трохи кращий, ніж від кашлюку, дифтерії і правця (48,5% проти 46,5%). Але й цього недостатньо. Для забезпе­чення колективного імунітету необхідно не менш ніж 95%», — каже лікарка-епі­деміолог відділу імунопрофілакти­ки Львівського обласного центру гро­мадського здоров’я Наталія Гончар.

«Діткам віком до 1 року ми робимо три щеплення: перші два у 2 і 4 місяці інакти­вованою вакциною, і третє у віці 6 місяців — оральною (у вигляді крапель) „живою“ вакциною. Наступну ревакцинацію „жи­вою“ вакциною роблять у віці 18 місяців, 6 та 14 років», — пояснює лікарка.

Зауважує: якщо дітей віком до 1 року батьки ще вакцинують, то з ревакцинаці­єю після 1 року є велика проблема. «Бус­терну дозу отримало лише 42% дітей ві­ком 18 місяців і 40% дітей шкільного віку. За цими показниками ми не надто добре виглядаємо на тлі інших областей Укра­їни, не кажучи вже про розвинуті краї­ни. Якогось специфічного лікування про­ти поліомієліту не існує, єдиним засобом профілактики є вакцинація», — підкрес­лює фахівчиня з епідеміології.

— Дитинку віком до 1 року вакци­нують і від вірусного гепатиту В, і від туберкульозу, і від кору, паротиту й краснухи, і від кашлюку… Не забага­то вакцин для такого віку?

— Дитячий організм може давати адек­ватну імунну відповідь до сотні тисяч ан­тигенів (речовин з ознаками генетичної відмінності, які організм розпізнає як чу­жорідні і виробляє антитіла для бороть­би з ними. — Авт.). Всі вакцини викорис­товуються уже багато років (вакцина від поліомієліту розроблена у 1952 році. — Авт.). Вони зарекомендували себе як безпечні та ефективні.

Важливо, щоб ми проводили вакци­націю вчасно, адже кожна з вакцин адап­тована до конкретного віку дитини. Якщо дитина не отримала необхідне щеплення до 1 року, а ми вакцинуємо її пізніше, то ймовірність виникнення побічних реакцій, як-от підвищення температури чи болю­чість у місці введення, буде вищою. Дити­на віком до 1 року через незрілість імунної системи легше переносить вакцинацію.

— Але якщо таки пропустили ще­плення?

— Треба звернутися до сімейного лі­каря. Якщо дитина не отримала жодно­го щеплення від поліомієліту до 1 року, то вакцинацію їй розпочинають з мо­менту звернення. Якщо їй зробили одне щеплення, а два інші — ні, вакцинальний цикл продовжують, а не розпочинають знову з першої дози. Якщо були пору­шення графіка вакцинації, сімейний лі­кар розпише новий.

Навіть якщо ми вакцинуємо дитину пізніше окреслених Календарем профі­лактичних щеплень термінів, вакцина ви­конає свою захисну функцію — простиму­лює вироблення антитіл.

— З якою метою проводиться ре­вакцинація?

— Коли ми даємо підсилювальні дози, підтримуємо тим самим захисний рівень антитіл, не даємо йому знижуватися.

— Останні шість років випадки поліо­мієліту в Україні не реєструвалися. За­раз маємо один симптомний випадок і шість — безсимптомних. Частина бать­ків може задати собі питання: а навіщо взагалі вакцинуватися від цієї хворо­би, якщо вона настільки рідкісна?

— Вакцинуватися необхідно, допоки у глобальному масштабі не буде ліквідова­но дикий штам вірусу. А поки він ще реє­струється (хоча б один випадок у світі на рік), ми не можемо припинити вакцина­цію, тому що у разі ввезення цього віру­су у країну не встигнемо адекватно від­реагувати на загрозу, а саме у короткі терміни вакцинувати всіх дітей. Ось чому ми постійно даємо дітям підсилюваль­ні дози — щоб підтримувати колективний імунітет.

— Це так само, як колись вакцину­валися всі від віспи, а тепер не вакци­нуємося?

— Так, вакцинацію у світі припинили, коли 30 років поспіль не було виявлено жодного випадку. На жаль, випадки полі­омієліту у світі досі реєструються, тому ми повинні дбати про захист від цієї хво­роби. Так роблять всі цивілізовані країни.

— Дефіциту вакцин від поліомієлі­ту немає?

— На початку вересня був незна­чний дефіцит «живої» оральної вакцини. Окремі медичні заклади не отримали її у достатній кількості. Зараз ми маємо у наявності 33 500 доз. Та кількість, яка не­обхідна для проведення вакцинації у на­ступному кварталі, вже розподілена по медичних закладах. Також у нас є резерв вакцин, який зберігається на обласному складі.

— А хто виробник цих вакцин?

— Виробник інактивованої — Франція, «живої» оральної — Бельгія.

А тим часом…

Четверта хвиля захворюваності на Covid-19 в Україні набирає обертів, що й не дивно, адже за темпами вакцина­ції проти коронавірусної інфекції ми від­верто пасемо задніх. Хоча б одну дозу вакцини отримало лише трохи більш ніж 18% населення, і на початку цього тиж­ня лише одна область досягла показни­ка понад 25% - Полтавська (25,81%).

За показниками розвинутих країн Україні не вгнатися: у Великій Британії як мінімум однією дозою вакциновано 72% населення, у Канаді — 78%, в ОАЕ — 95%. Але істотно відстаємо ми й від наших найближчих сусідів. В Угорщині отримало щеплення 61,3% населення, у Польщі — більш як 52,5%, у Росії — май­же 34%. В Індії, де чисельність населен­ня становить 1,38 мільярда, вакцинова­них майже 49%. У Китаї, де людей ще більше (1,4 млрд), — понад 76%.

Одним із аргументів антивакцинаторів є той факт, що вакциновані також хворі­ють і також переносять інфекцію. Вакци­на (будь-яка, не лише від коронавірусної інфекції) й справді не захищає на 100% від зараження й розвитку хвороби, але суттєво зменшує ризики. А якщо вже так трапилося, вакциновані або стають носі­ями інфекції, але самі не хворіють, або ж хворіють легко. Госпіталізації потребує лише незначний відсоток з них.

За статистикою, в європейських кра­їнах серед пацієнтів з Covid-19, які пе­ребувають у стаціонарах, вакцинованих — 2−3% (в Україні, за даними Міністер­ства охорони здоров’я та обласних про­фільних департаментів, — 2−2,5%). На­томість ризик потрапити у реанімацію прирівнюється практично до нуля.

Читайте також: На Рівненщині — поліомієліт!