Тут співали Менцинський і Крушельницька

Ці розписи — остання робота українського художника-монументаліста Модеста Сосенка.

«Львів'яни проходять повз цю будівлю і навіть не підозрюють, що всередині, — розповіла у своєму блозі екскурсовод Олена Дворкіна. — Сто років тому у Львові постала будівля Українського музичного товариства. І саме тут збереглися останні монументальні розписи Модеста Сосенка. Створював їх уже тяжко хворим. Художник поєднав українські народні мотиви з модерном. Цікаво, що натхнення шукав у полтавських вишивках. Кожна деталь тут продумана так, щоб будівля виглядала як єдиний мистецький твір. Неймовірно, але попри перебудови і зміни призначення будівлі ці розписи дивом пережили ціле століття».

Будинок споруджено у 1913−1916 роках за проєктом групи архітекторів — Івана Левинського, Олександра Лушпинського, Євгена Червінського і Тадея Обмінського. Автором скульптурного оздоблення будинку є скульптор Григорій Кузневич.

За Польщі тут був будинок Українського музичного товариства імені Миколи Лисенка. Українська громада з усієї Галичини збирала кошти, аби створити у Львові український народний театр. Однак потім вирішили, що тут буде Музичне товариство. На будівництво негативно вплинула Перша світова війна. Попри усі труднощі, будівля Музичного товариства стала справжнім центром української громади. Тут проводили театральні вистави, збори політичних організацій, працювало кабаре.

У міжвоєнний період у Великій залі відбувалися виступи польського кабаре Czwоrka. Тут діяв кінотеатр, де між кінопоказами йшли концертні ревю. На сцені Малої зали виступали такі відомі співаки та музиканти, як Модест Менцинський, Соломія Крушельницька, дослідник фольклору прикордонних територій Бела Барток.

Як за Польщі, так за радянських часів тут діяв кінотеатр, який не один раз змінював назву та власників. Так, протягом 1916−1918 років діяв кінотеатр «Кіно військової кухні». Демонстрували фронтову хроніку, а прибутки від роботи кінотеатру йшли на допомогу військовій кухні.

У 1928 році відкрився кінотеатр «Стильний». У січні 1939-го тут відбувся прем’єрний показ фільму Юліана Дороша «До добра і краси». Це був перший український повнометражний художній фільм у Галичині.

У 1946−1965 роках тут діяв кінолекторій «Комсомолець». У радянський час розписи Сосенка постраждали: у 1970−1980-их роках проводилася масштабна реставрація розписів, під час якої було внесено багато змін у їхній оригінальний вигляд.

Зараз у будівлі розміщений Львівський музичний фаховий коледж ім. С. Людкевича. Оскільки це діючий навчальний заклад, доступ до будівлі обмежений. Тому не всі львів’яни знають, яка краса ховається всередині цього будинку.