BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

У будинку «Пори року» створювали «Пластичну панораму Львова»

Досі тут міститься кафедра академічного рисунка Львівської національної академії мистецтв. Кронос вимірює невблаганний час, а весна, літо, осінь і зима змінюють одне одного. Таке дійство розгортається на фасаді кам’яниці «Пори року», що на вулиці Вірменській, 23. Будинок є окрасою вулиці і має багату історію

Ця пам’ятка архітектури національного значення увійшла до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Фото із Вікіпедії
Ця пам’ятка архітектури національного значення увійшла до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Фото із Вікіпедії

Це пам’ятка архітектури національного значення, яка увійшла до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Стиль — класицизм і реалізм.

Назву «Пори року» будинок отримав завдяки оригінальному декору: численні рельєфні вставки та елементи оздоблення об’єднані темою пір року, місяців, плину часу. Родзинкою архітектурного декору є скульптурні зображення побутових сцен із життя галицьких селян, які символізують пори року. Це єдиний будинок у Львові, в оформленні якого є тема побуту українських селян.

Центральним елементом композиції фасаду є рельєфна вставка між вікнами другого і третього поверхів на центральній осі будинку. Тут зображено крилату напівлежачу фігуру римського бога Сатурна. Лівим ліктем він спирається на пісковий годинник, що відлічує час. Сатурн — римський бог землеробства, хліборобства, а також покровитель часу. У римській міфології його часто ототожнюють з грецьким Кроносом, який також персоніфікує час.

Рельєфи із зображенням пір року виконані близько 1882 року, автор — скульптор Габріель Красуцький. Авторство зодіакального фриза дослідники приписують майстерні Шімзерів і датують 1820-ми роками. Центральний барельєф із Сатурном виготовлений у 1810-х роках, його автором вважають скульптора Гартмана Вітвера. Цей митець відомий передусім як автор скульптур античних богів на чотирьох фонтанах площі Ринок.

Будинок датується XVII століттям, він будувався як житловий і декілька разів перебудовувався — аж до XIX століття. Первісний дерев’яний будинок належав родині львівського лікаря Івашкевича, від якого й отримав назву Івашкевичівський. Протягом століть переходив до різних власників. У другій половині XIX ст. на першому поверсі містилося Львівське аптекарське суспільство.

У 1882 р. будинок викупила міська рада Львова. Тут відкрили польську народну школу ім. Григорія Пірамовича, а з тильного боку (сучасний будинок № 26 на вул. Лесі Українки) — українську школу ім. Маркіяна Шашкевича. На той час це була єдина львівська школа з українською мовою навчання. Того ж 1882 року обидві будівлі відновили та адаптували під навчальні заклади.

У першій половині XX століття тут розмістилося училище прикладного мистецтва, яке згодом еволюціонувало до Львівської національної академії мистецтв. У 1930-х рр. у будинку також діяла художня майстерня Януша Вітвицького. Це польський інженер, архітектор та історик, автор відомої «Пластичної панорами давнього Львова». Саме у цьому будинку він і створював Панораму.

Вищий заклад художньої освіти був заснований у 1946 році (тоді це був Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва, нині — Львівська національна академія мистецтв). У будинку № 23 на вул Вірменській розташували кафедру академічного рисунка, яка діє тут і досі.