Передплатити Підтримати

«Пуголовок» в американському посольстві

4 липня американці відзначатимуть 245-ту річницю незалежності США. Чи задумуємося ми хоч інколи, з якими викликами вони стикаються, обстоюючи ідеали демократичного та вільного суспільства?

Джордж Кеннан із дружиною та дітьми. Фото з відкритих джерел

На прес-конференції у Західному Берліні, що відбулася 1952 року, посол США в СРСР Джордж Фрост Кеннан поставив на одну площину життя у Москві і в нацистській Німеччині, звідки свого часу його депортували гітлерівці. Сталін розлютився не на жарт: ще до повернення американського посла до Москви у Кремлі повідомили, що він «зробив наклепницьку заяву для преси та показав себе брехуном і заклятим ворогом СРСР».

До штурвала літака з вигнанцями пілот діставався… по мотузці

Кеннан був оголошений «персоною нон ґрата», йому навіть не дозволили особисто вивезти з Москви свою дружину і дітей. Родину дипломата взялися доправити до Німеччини американським літаком. На московський аеродром прибули працівники дипломатичного корпусу західних країн та їхніх сателітів, щоб попрощатися з вигнанцями. Усі військові аташе були при повному параді — у святкових мундирах й при орденах. Цим самим вони намагалися надати цій події якомога більшої урочистості й публічно висловити протест проти рішення радянського уряду видворити посла з СРСР.

Коли Кеннани влаштовувалися у салоні літака, один з американських пілотів оглядав двигуни. Виконавши свою місію, не міг піднятися на борт, бо трап вже від’їхав. Звісно, пілот попросив, аби подали йому трап для посадки у літак. «Ні, — відповів офіційний радянський представник, — трап дозволяється подавати лише раз». Безглуздість ситуації була очевидною. Літак же не може піднятися у небо без пілота. Хтось з членів екіпажу скинув з кабіни мотузку — по ній американець дістався до штурвала. Спостерігаючи за цією «комедією», іноземні гості вибухнули сміхом: їх потішав ідіотизм радянської бюрократії.

Таємна місія посла

Джордж Кеннан встиг відпрацювати лише шість місяців на своєму посту. Багато хто вважав посла дипломатом найвищого ґатунку і не міг зрозуміти, чому він у Західному Берліні зробив такий необачний крок.

Сам же Джордж Кеннан був переконаний, що постраждав не через власне висловлювання на пресконференції. Примусове видворення дипломата з СРСР було спровоковане його участю в операції щодо виявлення в посольстві пристрою для підслуховування, вмонтованого у герб Сполучених Штатів. До речі, ця операція увійшла в історію міжнародного шпіонажу під назвою «Златоуст».

У лютому 1945 року, під час проведення історичної Кримської конференції Великої трійки, ніхто не звернув особливої уваги на те, що радянські піонери запросили представників держав-союзниць відвідати табір «Артек». На зустріч з дітьми поїхав тодішній посол США Аверелл Гарріман, який обожнював вироби з дерева. Радянська розвідка на це розраховувала, адже заздалегідь було виготовлено з дорогих сортів дерева герб США, куди й був вмонтований унікальний пристрій. Піонери вручили цей «подарунок» Гарріману. Розчулившись до сліз, він передав піонерській організації чек на 10 тисяч доларів. А повернувшись у Москву, розмістив «троянського коня» у своєму робочому кабінеті. Шпигунська «іграшка» розміром з пуголовка пережила чотирьох американських послів — щоразу нові господарі кабінету намагалися поміняти меблі, лише «подарунок» радянських дітей впродовж семи років незмінно залишався на своєму місці. Тож радянська спецслужба без перешкод записувала розмови, що велися у посольстві.

Американці демонструють герб США зі шпигунським пристроєм. Фото з відкритих джерел

Виявити «жучка» ніяк не вдавалося, бо спецслужби СРСР відключали його, коли американці перевіряли кімнату на наявність записувальних пристроїв. І лише завдяки зусиллям Джорджа Кеннана вдалося припинити витік секретної інформації з посольства.

Прискіпливо оглянувши герб, американці не відразу зрозуміли, що було сховано в ньому: якийсь дріт, мініатюрна порожня камера, мембрана і жодних батарейок та радіодеталей. Невже справжній «жучок» затаївся в іншому місці?! Американці навіть уявити не могли, що цей шпигунський пристрій може працювати без елементів живлення і виконувати подвійну функцію — радіоприймача і радіопередавача. А живився він за рахунок сигналів, що надходили зі спеціальної лабораторії, створеної у квартирі навпроти посольства.

Джордж Кеннан отримав наказ таємно перевезти пристрій для підслуховування із Москви до Лондона, куди з’їжджалися працівники дипломатичного корпусу західних країн на конференцію НАТО. І цю місію посол виконав блискуче!

Звісно, що в той час Кеннан не міг розкривати деталі цієї операції. Жодна спецслужба Заходу так і не змогла розкрити таємницю «жучка», не маючи у себе відповідних аналогів. Нині він зберігається у Вашингтоні — в Міжнародному музеї шпигунства. І одного разу американці навіть продемонстрували його під час слухань в ООН.

P.S. Гидкий «пуголовок» коштував Джорджу Кеннану дипломатичної кар’єри — він був змушений подати у відставку і піти на пенсію. Проте у 1967 році колишній дипломат їздив із секретною місією на зустріч з донькою Сталіна — Світланою Аллілуєвою, яка прийшла в американське посольство в Індії й попросила політичного притулку. Проте це вже зовсім інша історія…