Передплатити Підтримати

«Цісарю, щоб ти трагічно втратив стільки своїх рідних, скільки сьогодні загинуло молодих угорців!»

Родинні прокляття

Президент Кеннеді у машині з дружиною Джекі й губернатором штату Техас Джоном Коннелі, 22 листопада 1963 року. За кілька хвилин президента смертельно поранять... Фото: Walt Cisco/Dallas.

Історія знає чимало відомих сімей, за якими віками тягнеться родинне прокляття. Психологи вважають, що дістають вони саме тих, хто у це прокляття вірить та відчуває підсвідомий страх. У таких родинах оповіді про слова, що несуть прокляття, сказані кимось навіть багато років тому, пам’ятають і передають з покоління у покоління.

Усі американці знають про прокляття, яке на по­чатку ХІХ століття «на­пустив» на їхніх президентів індіанський вождь. За його про­роцтвом, кожен президент США у році, що ділиться на число «20», помре до закінчення стро­ку перебування на державному посту. На підтвердження наво­дять приклади вбивства прези­дентів А. Лінкольна 1965 року і Д. Кеннеді1963-го.

Відтак уся Америка з хвилю­ванням стежила за долею роди­ни Кеннеді, яку вже кілька деся­тиліть переслідує фатум. 1999 року сталася остання трагедія, коли син убитого президента Джон Кеннеді-молодший заги­нув разом з дружиною у ката­строфі літака, яким сам керував. Після цієї події журналісти зно­ву повернулися до теми «про­кляття Кеннеді» і пригадали, що це прокляття наслала на батька президента — Джозефа Кенне­ді — жінка, сім’ю якої він довів до банкрутства і смерті. Його на­щадки будуть гинути доти, поки один з них не отримає прощен­ня і вищих сил, і людей за свою доброту, порядність і благочин­ність. Тож звернули увагу на сина колишнього сенатора Ед­варда — Едварда-молодшого, який мав шанс перервати злий фатум, що тяжіє над цією роди­ною…

Літографія «Вбивство Авраама Лінкольна». Зліва направо: Гаррі Ретбоуном, Клара Харріс, Мері Тодд Лінкольн, Авраам Лінкольн і Джон Бут (1865). Ілюстрація зі сайту wikipedia.org.

«Будьте нещасливі у кохан­ні…» — начебто такими словами прокляла одного із попередни­ків княжого роду Грімальді кра­суня-рибачка зі селища поблизу Монако, яку він викрав з весіл­ля мало не з обіймів наречено­го. Вона заподіяла собі смерть. Отож Грімальді найчастіше з усіх італійських та французьких аристократичних родин розлу­чалися, жили у подружній нена­висті. Якщо хтось з них і ставав щасливим, то тільки на корот­кий час. Князь Монако Райньєр, шлюб якого з американською кінозіркою Грейс Келлі виглядав взірцевим, втратив дружину, яка загинула в автокатастрофі. Його діти мали свої проблеми. Донька Кароліна у першому шлюбі з французьким аристо­кратом Філіппом Жюно щасли­вою не була і незабаром розлу­чилася, пізніше вийшла заміж за багатого італійця Казірагі, але він загинув під час гонок скуте­рів. Утретє вийшла заміж — за німецького принца Ернста Ав­густа Ганноверського. Молод­ша принцеса Стефанія не мала щастя у коханні: її перший шлюб з колишнім охоронцем швидко закінчився скандалом. Після на­ступного роману з іншим пред­ставником цієї професії народи­ла донечку, потім поза шлюбом народила ще одну дитину. За таких обставин репутація Сте­фанії стала сумнівною. У той же час наступник трону принц Аль­бер, відомий спортсмен-боб­слеїст, учасник кількох Зимових Олімпійських ігор, довго паруб­кував, заводячи безліч романів, але не поспішав одружуватися. Може, боявся прокляття?

А ось приклад ще одного злого фатуму, що висів багато років над родиною, добре знаною галича­нам. Йдеться про дідуся, портре­ти якого, може, ще десь зберіга­ються на горищах у селянських хатах. Імператор Франц-Йосиф з Габсбургів усе своє довге жит­тя мав клопоти з представника­ми численної цісарської родини. Прокляття впало на нього пер­шого ж року панування, що роз­почалося у бурхливий револю­ційний час, — щойно його військо придушило угорське повстання і 11 патріотів засудили до страти. Молодий цісар прислухався до поради «яструбів» і відкинув про­хання про помилування. 11 угор­ців стратили у місті Араді. На цю страту зібралися тисячі грома­дян, яких від місця страти від­городжували кордони війська. І коли вже останньому патріотові накинули на шию зашморг, з на­товпу пролунав жіночий голос: «Цісарю, щоб ти трагічно втра­тив стільки своїх рідних, скільки сьогодні загинуло молодих угор­ців!».

Цісар Франц-Йосиф І із родини Габсбургів. Ставши у 18-річному віці на чолі імперії, пробув на троні майже 68 років. Так довго Галичиною жодна людина ще не правила.

Були різні думки щодо цієї жінки. Одні стверджували, що це була мати, яка втратила єди­ного сина, інші — молода жінка, батько і чоловік якої померли на шибениці. Були й такі, які нази­вали ім’я панни зі знаного арис­тократичного роду — прокляла вбивць брата, на якому пере­рвався старовинний рід.

І справді, трагічних смертей у найближчому оточенні Франца-Йосифа не бракувало. Його бра­та Максиміліана — імператора Мексики — розстріляли республі­канці Беніто Хуареса. Хрещени­ця — принцеса Матильда, донь­ка двоюрідного брата Альбрехта Габсбурга згоріла заживо. Інший двоюрідний брат, Вільгельм Габс-бург, впав з коня і помер. Схоже пішов з життя ще один кревний — принц Отто. Зигмунта Габсбур­га — кузена і приятеля молодих років цісаря — застрелили на по­люванні. Трагедія зачепила й рід Віттельсбахів, з якими цісар був ріднею через маму і дружину. Уже у зрілому віці пережив смерть єдиного сина і наступника трону Рудольфа, який вчинив самогуб­ство. Загинув разом з коханкою — баронесою Ветцера. До сьо­годні таємницю «Майєрлінгу» не розгадано. Деякі політики вважа­ли смерть Рудольфа політичним убивством, а баронесу — випад­ковою жертвою. У вересні 1897 року на повідомлення зі Швейца­рії, що під час подорожі цією кра­їною анархіст убив його близьку серцю дружину Єлизавету фон Ві­ттельсбах, Франц-Йосиф у роз­пачі міг тільки запитати: «Скіль­ки я ще маю втратити близьких?». Цісарева була дев’ятою у спис­ку трагічно загиблих. Нарешті у червні 1914 року прокляття «вико­нало» свій «обов'язок» — у Сарає­ві в результаті замаху загинули на­ступник трону принц Фердинанд Габсбург та його дружина Софія. Загалом цісар втратив трагічно загиблими 11 близьких — саме стількох угорців було страчено в Араді. Доля визначила Фран­цу-Йосифу пережити їх усіх і бути свідком трагедій, що випали на ці­сарську родину.