Передплата 2024 «Добра кухня»

Знайти квітку папороті

Як Купайло став Хрестителем і чому досі палимо ватру та пускаємо вінки за водою.

7 липня греко-католики й православні восхваляють Івана Хрестителя — чи не найбільш шанованого християнського святого. За повір’ям, у цей день народився пророк, який своїми проповідями і діяннями готував людей до появи серед них Сина Божого. Іван охрестив Ісуса і заклав початок традиції очищення від гріхів через купіль. Ймовірно, саме тому це свято і отримало у народі назву Івана Купала, думаємо ми. Але помиляємось! Звідки насправді походить свято Купала, ми дізнавались у львівського письменника, знавця народних звичаїв і практика слов’янської філософії Осмира Митренка.

Свято Купала — прадавнє свято українського народу на честь літнього сонця, Купайла. З приходом християнства старих поганських богів знищували, про прадавні свята наказували забувати, насаджуючи нову традицію і нову віру. Але люди, які довгими віками жили тими традиціями, передаючи вірування і обряди з роду в рід, не змогли так просто відмовитись від своїх звичаїв. Тоді старим слов’янським святам дали нові християнські назви, присвячуючи святкові дні уже не комусь з пантеону богів, а комусь з лику святих. Основними святами у наших предків-землеробів були дні Сонцестояння, пов’язані з закликом сонця до благословення землі і проханнями про хороший урожай (весняне і літнє), та подячні ритуали після збору дарів землі (осіннє і зимове). Літнє Сонцестояння, яке і зараз прихильники давньої слов’янської віри відзначають з 6 на 7 липня, було найбільшим святом після Різдва (народження нового Сонця) і Великодня (повернення Сонця і тепла після зимової темряви / визволення його з царства Марени). Цей день став і одним з найбільших свят у християнському календарі. Так Купайло став Іваном Купалом, а народ хоч зранку йде до церкви, та ввечері розпалює ватру.

Містична квітка папороті вказує шлях до духовного скарбу...
Містична квітка папороті вказує шлях до духовного скарбу...

Будь-який обряд — це святодійство, яке має особливу магію. Керівником обряду обов’язково має бути людина духовна, або той, хто знайшов квітку папороті — волхв. Адже квітка — це не просто легенда, а сакральний елемент знань. Якщо людина вірить — знайде цвіт папороті, який вкаже їй шлях до духовного скарбу. Усі обряди на Купала супроводжували замовляннями — творили погоду, закликали удачу, піснями і молитвами “кодували” на певний результат.

Ритуал перестрибування через вогонь дарував очищення, допомагав спалити все зле і недобре у своєму житті і відкритись до нового. Ми звикли, що очищує вода, але Купала — Сонцестояння — період, коли працюють інші енергії. Тому на Купала очищувались саме вогнем, а у води-Дани просили благословення. Купанням і ритуалами воду освячували на весь рік, і це міг зробити кожен, а от ритуал плетіння вінків проводили лише ті, для кого він мав сенс: неодружені дівчата і жінки, чоловіки яких відійшли в інші світи. Вони плели вінки і через замовляння посилали любов до того, хто мав її відчути, — до втраченого чоловіка, уже обраного нареченого чи просто судженого, який ще не з’явився у житті дівчини, але передбачений їй долею. Велике значення у такому ритуалі мали самі квіти: волхви визначали потрібні для ритуалу рослини за гороскопами дівчат і хлопців (якщо ті були відомі) та пов’язували їх замовляннями, активували закладені у них сили. Головне, щоб чуже око не подивилося косо на вінок, а чужі вуста не замовили його на зле.

Древні слов’яни мали уявлення про Бога-Батька, але трактували його через різні явлення і давали їм різні імена. Тобто один Бог виступав у різних іпостасях (як сьогодні існують покровителі-святі, так у наших предків покровителі називалися богами). Перш за все на Купальські свята прикликали втілення під іменами Дажбога, Ярила, Лади і обов’язково Дану — уособлення води. Але разом з тим відганяли Марену, попереджаючи спаленням її опудала, що зло буде знищено.

 Хоч масові гуляння з палінням ватри, нічними купаннями і плетінням вінків не мають жодного стосунку до християнської традиції, праслов’янської сили вони теж не мають, якщо їх проводять не під проводом волхвів. Зараз це просто гра, народна забава. Але для наших предків кожна дія у Купальську ніч мала сакральне значення і допомагала їм творити власну долю.

Схожі новини