“Ми свою справу зробили...”

150 років тому, 24 лютого 1865 року, народився один із найвидатніших інтелектуалів України — письменник, лікар, політик, патріот, кришталево чиста й чесна людина — Іван Липа.

Розповідь про цю надзвичайну людину варто розпочати зі спогадів очевидців про останні роки його життя. Після поразки національно-визвольних змагань на початку минулого століття Іван Липа був змушений покинути Велику Україну, рятуючи своє життя. А осідок знайшов на Західній Україні, серед українців-галичан, у містечку Винники, що біля Львова.

І знаний митець, лікар, політик, екс-міністр віросповідань УНР, спромігся винайняти лише маленьку кімнатку в глиняному будиночку на сучасній вул.Лесі Українки за No14. І це — екс-міністр!

Іван Липа займався у Винниках лікарською практикою. Бо в іншому випадку не мав би за що прожити.

Підходжу до глиняного будиночку на вуличці Лесі Українки у Винниках. На стіні будинку — меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут мешкав Іван Липа. Стара глиняна стіна ще якось витримує вагу цієї таблиці.

З розповідей старожилів відомо, що зараз цій будівлі, дерев’яні бруси фундаменту якої давно зігнили, не менше 110-ти років. Але у хаті, незважаючи на аварійний стан, на неймовірну сирість, ще живе декілька сімей! На порозі сидить симпатичний песик, який, побачивши незнайомця, починає несамовито гавкати — охоронець! У вікно, відслонивши фіранку, виглядає бабуся. Але побачивши фотоапарат, знову ховається... На даху цього будинку — телевізійні антени, на подвір’ї — старенький автомобіль. Усюди сушиться випраний одяг. Як і в

часи Івана Липи, в будинку вирує життя. Його теперішні мешканці все ще сподіваються, що держава, зважаючи на аварійний стан будівлі, надасть їм квартири...

Власники будинку, родина Лозинських, у 1944 році, рятуючись від сталінського терору, втекли на Захід. А радянська влада, як їй і годилося, його «націоналізувала».

Про біографію Івана Липи та його творчість допитливий читач тепер має змогу дізнатися з Інтернету. Його повчальні притчі вивчають у середній школі (про це мені розповіла моя донька Оксанка). Хоча загалом його творів видано ще дуже мало. А от твори його сина вже видані й перевидані. Життя сина Івана Липи — Юрія — завершилося трагічно: у серпні 1944 року він був замордований катами з НКВС на Яворівщині. Сьогодні його ім’я носить обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих, що розташований у Винниках.

Дружина Івана Липи й матір Юрія у вирі війни залишилася десь в Одесі. І вже в свої останні години Іван Липа через Івана Огієнка, який також мешкав у Винниках, просив передати синові, який в цей період навчався на медичному факультеті Познанського університету, розшукати матір і допомогти їй. А ще просив Івана Огієнка, який підтримував хворого в його останні дні, потурбуватися про сина й передати йому лікарське знаряддя. Це все, окрім архіву, що залишив після себе екс-міністр УНР...

Як і його батько, син Юрій під час наступу більшовицьких військ категорично відмовився покинути рідний край. Він заявив, що помре тільки на рідній землі! І невдовзі зазнав страшних мук і загинув від нових «визволителів». До речі, свого часу він також бував у Винниках (зокрема, був на похороні батька).

А поховав православного Івана Липу місцевий греко-католицький священик Гірняк (для цього звертався за дозволом до митрополита Андрея Шептицького й отримав його).

Юрій Липа був не лише прекрасним лікарем, але й чудовим письменником. Його історичні твори вражають досконалим знанням минувшини України. Юрій, як справжній одесит, добре знав життя свого міста. Саме його перу належить чи не перший твір, в якому описано кримінальний світ Одеси початку минулого століття. Згодом уже радянські письменники й кінематографісти «прославили» цей сумнівний, хоча й захоплюючий, світ. А легенда всіх російських і радянських бандитів одесит Мішка Япончик насправді був знаний тоді в Одесі, як Мішка Клин. Так в своєму захоплюючому творі називає його Юрій Липа.

Та, на жаль, творчість батька й сина Липів радянською владою не лише замовчувалася. Робилося все, щоб назавжди знищити пам’ять про цих великих патріотів.

Незважаючи на війну, яка сьогодні знекровлює Україну, на важкий економічний стан, «зерна» державотворення й патріотизму, засіяні Іваном Липою та його поколінням (він був одним із творців та активним учасником «Братства Тарасівців», за що 13 місяців просидів у в’язниці й ще три роки перебував під наглядом поліції) уже дали свої результати.

Аналізуючи свій життєвий шлях Іван Липа наголошував: «Ми свою справу зробили в боротьбі за Україну, а продовжувати її вже наступним поколінням українців.»