Блукаючі зірки
“Галицькі актори на американській сцені” — таку назву має виставка, що експонується в Українському католицькому університеті. Натхненник та організатор Днів ідишу і єврейської культури у Львові Олександр Назар зазначив, що мета експозиції — познайомити львів’ян з неординарними вихідцями з Галичини — акторами, які підкорили Бродвей і Голлівуд. Це блискуча шестірка: Пол Муні, Лео Фукс, Пітер Граф, Лі Страсберг, Берта Каліш та Александр Гранах.
Художниця виставки Вікторія Ковальчук розповіла, що не могла не взятися за оформлення матеріалу, адже цьому передував майже містичний збіг: «Раніше мені мало що було відомо про акторів довоєнної Галичини. Знала хіба що Лі Страсберга. І то завдяки його знайомству і близьким стосункам з Мерилін Монро — не підозрювала, що він наш земляк. Цієї весни до рук потрапила автобіографічна книжка Александра Гранаха «Ось іде людина» в доброму перекладі з німецької… Не минуло й місяця, як взялася за оформлення виставки про визначних людей, яких об’єднує рідна мова — ідиш, батьківщина — Галичина, і велика любов до мистецтва».
Доля Александра Гранаха (1890, с. Вербівці — 1945, Нью-Йорк) справді дивовижна. Народившись у бідній сільській родині на Франківщині, працював з восьми років в пекарні.
Втікаючи з дому у пошуках пригод і самостійного життя, ще малолітнім об’їздив ледь не всю Галичину. У Львові потрапив до театру, який захопив його. В 15 років Алекс їде до Берліна, де завдяки своїй наполегливості стає на шлях актора. А далі слава, гастролі, лук’янівське ув’язнення за підозрою в шпигуванні проти СРСР … Рятуючись від двох тоталітарних режимів, Гранах переїжджає в Америку, де його стрімка кар’єра несподівано переривається операцією на апендицит з летальним кінцем. Цікаво, що як далеко б доля не закидала Алекса, він завжди пам’ятав і сумував за рідними галицькими краями.
Пол Муні (1895, Львів — 1967, Каліфорнія) — єдиний львів’янин, що отримав «Оскара» за головну роль у фільмі «Історія Луї Пастера» (1935). А ще він був одним із перших, хто зіграв відомого мафіозі Аль Капоне.
Лео Фукс (1911, Львів — 1994, Лос-Анджелес) — за своє походження й успіх у вестернах отримав у Голлівуді прізвисько «галицький ковбой». Лео мав «пластилінове обличчя» — міг змінювати свій образ без допомоги гриму, вміло володіючи м’язами обличчя.
Лі Страсберг (1901, с. Буданів — 1982, Нью-Йорк) — саме він зіграв роль Хаймана Рота в другій частині «Хрещеного батька». А от Аль Пачино — його учень з Actors Studio в Нью-Йорку. Так само, як Мерилін Монро, Дастін Гофман, Роберт де Ніро, Марлон Брандо. Про свою зустріч зі Страсбергом Мерилін згадувала так: «Вперше в житті я відчула, що мене сприймають не як дивачку, а як особистість». Як теоретик, Лі став основоположником власної техніки «методу гри», що поєднувала максимальний реалізм з підкреслено стриманими, не показовими виявами емоцій.
На відміну від інших, Пітер Граф (1873, Львів — 1951, Нью-Йорк) народився в заможній родині. Релігійні батьки були не в захопленні від вибору сина, однак покликання перемогло. Пітер мав чудову пам’ять, тому знав слова практично всіх ролей в постановці, тож був завжди готовий підмінити колегу, який захворів.
Чоловічу компанію розбавляє Берта Каліш (1872, Львів — 1939, Нью-Йорк), яка з 13 років виступала в театрі Скарбека (нині — ім. Заньковецької), героїні якої промовляли сімома мовами, а саму її називали найвродливішою актрисою Ідиш-театру.
