«Радіоактивність зменшилася удвічі...»

Реально це означало, що внаслідок катастрофи на ЧАЕС радіоактивний фон перевищує норму в шість тисяч разів

28 років відокремлюють нас від Чорнобильського пекла — 26 квітня 1986 року. Його назвали аварією, щоб якось “пом’якшити” ситуацію для свого і світового суспільства. Масштаб руйнувань насправді був найгіршою катастрофою — з виводом з ладу атомного ректора, миттєвою і поступовою загибеллю людей... Чорнобильське пекло з першого дня його виникнення керівництво СРСР і тодішньої УРСР намагалося приховати. 28 років після катастрофи дали нам частину правдивої інформації.

У перші тижні після катастрофи спеціалісти-розробники з Москви, що проектували і контролювали побудову Чорнобильської АЕС, назвали вибух атомного реактора “нестрашним”. Хоча перші ліквідатори наслідків катастрофи швидко перетворювалися на радіоактивні об’єкти — радіоактивний фон був у 12 тисяч разів вищим за норму (норма 15-19 мілірентгена на годину). 26 і 27 квітня про Чорнобиль у пресі — мовчок. 28-го в “Известиях” увагу від Чорнобиля “перевели” на ядерні вибухи в Неваді... Тільки на п’ятий день після катастрофи в цій же газеті, в самому низу, в правому кутку першої сторінки, надрукували по­ві­домлення (даю мовою оригіналу): «От Совета министров СССР. На Чернобыльской атомной электростанции произошла авария, поврежден один из атомных реакторов. Принимаются меры по ликвидации последствий аварии. Пострадавшим оказывается помощь. Создана правительственная комиссия». І більше нічого. Навіть не згадали про перших загиблих. Першим помер оператор Шишенок. Другий, Ходемчук, загинув під завалами...

Евакуацію з містечка При­п’ять, в якому мешкали робітники ЧАЕС та їхні сім’ї, почали організовувати 27 квітня, але країну про це не повідомили. “Під боком” Чорнобиля — Київ. Була думка евакуювати всіх людей зі столиці Ук­раї­ни. Однак замість евакуації провели першотравневу демонстрацію, на яку вивели навіть школярів. В “Известиях” від 2 травня демонстрацію в Києві описують в райдужних тонах: “Свежей зеленью каштанов, алыми тюльпанами, кумачом знамён и транспарантами встречает Первомай столица Советской Украины...». Щодо радіоактивності на території ЧАЕС та в містечку електростанції газета 2 травня “заспокоїла”, що “ланцюгової реакції ділення ядерного палива немає, реактор в заглушеному стані... радіоактивність зменшилася в два рази”. Це окозамилювання. “Зменшилася в два рази” — 12 тисяч треба поділити на два, й отримаємо радіаційний фон, у шість тисяч разів вищий за норму... Поза Києвом у ближніх селах людей виганяли зі своїх домівок, але не пояснювали, для чого. Безлад і непорозуміння тривали понад тиждень.

У пресі від 3 та 4 травня про Чорнобиль ні слова, від 5 травня — публікації про аварії на атомних станціях США і Великої Британії... З 9 травня про Чорнобиль публікували матеріали, суть яких — “ми всі під атомом, мирним і військовим”. Через газети від 12 травня Рада міністрів СРСР запевнила, що рівень радіації дорівнює: за 60 кілометрів від ЧАЕС — 0,33; в Києві — 0,32 мілірентгена на годину, мовляв, негативно не впливає на здоров’я людей. Можливо, й так, якби були саме ці цифри. Автор цих рядків 12 травня був у Києві, зупинявся у центрі міста (зараз готель “Козацький”) — у кожних чергових в готелі на поверхах приладами вимірювали ті рентгени. Цифри були значно вищими, особливо на тих, хто щойно прийшов з вулиці...

15 травня по радянському телебаченню з промовою нарешті виступив Михайло Горбачов і “запевнив”: “Політбюро взяло в свої руки всю організацію робіт з ліквідації аварії”. Цікаво, що “аварію” на Чорнобильській станції Горбачов назвав “перевіркою політичної моралі”... Наслідки Чорнобильської катастрофи даються взнаки і сьогодні. Подейкують, на в’їзді до станції радіаційний фон досі вищий за норму в 30-40 разів...

З часу незалежності України негаразди Чорнобиля з всесоюзних перетворилися на українські, хоча дозволу будувати ЧАЕС на території України в українців не питали. Після катастрофи під час пошуку “крайнього” виявилося, що президент академії наук СРСР, випускник Київського університету 1930 року, вчений-атомник зі світовим ім’ям Анатолій Александров на документах про введення ЧАЕС в експлуатацію свого підпису не поставив — станція була побудована з суттєвими недоліками і не відповідала нормам безпеки. Досі невідомо, хто дав безвідповідальну “відмашку” на експлуатацію атомної станції...