Правда про «конячу тушонку»
Допомогу союзники доставляли крізь німецькі атаки...
В Україні і досі, навіть серед людей похилого віку, переважає думка, що союзники-американці і англійці під час Другої світової війни надали Червоній армії “незначну” допомогу. Поставляли, мовляв, “конячу тушонку”. Більше того, десятиріччями гуляла версія, мовляв, американці відсиджувалися за океаном, а англійці — на своїх островах.
...22 червня 1941 року, в день нападу Гітлера на Радянський Союз, прем’єр-міністр Великої Британії В. Черчілль о 21 годині виступив по радіо із заявою, що його країна надасть Радянському Союзу всебічну допомогу у боротьбі з нацистською Німеччиною. На третій день війни президент США Ф. Рузвельт теж говорив про допомогу та про солідарність США з Радянським Союзом. Дві капіталістичні країни, США і Англія, і з 1917 року їхній ворог — Радянський Союз відкинули свої складні відносини й поставили за мету разом знищити гітлерівський нацизм.
Назагал у Другу світову війну було втягнуто 61 державу, бойові дії велися на територіях 40 країн...
Допомога союзників в СРСР по ленд-лізу йшла протягом 1941-1945 років. Це була система передачі США у борг і в оренду військової техніки, зброї, продовольства та інших стратегічних і технічних вантажів. Допомогу таким чином СРСР отримав на 10 мільярдів доларів, що дорівнювало начебто 4% виробництва радянської промислової продукції того періоду. Поставки проводилися у більшості на американських і англійських суднах, які завантажували на базах США та Великої Британії.
Понад два десятки суден плюс військові кораблі охорони називали конвоями. Проведення конвоїв з портів Північної Атлантики в радянські північні порти Архангельськ і Мурманськ та в зворотному напрямку виконували союзники. Безпеку переходу конвоїв забезпечували військові кораблі Великої Британії. Відповідальність за охорону конвоїв була покладена на англійське адміралтейство. В зоні Північного моря охорона підсилювалася радянськими надводними кораблями, підводними човнами та авіацією. Всього під час війни в радянські порти прибуло 42 конвої — 722 транспортні судна. У зворотному напрямку з радянських портів було проведено 36 конвоїв з сировиною, прибули до порту призначення 682 транспорти. Це ті, що після нападу німців з боку берега Норвегії залишилися цілими і подолали весь шлях. То була важка і вкрай небезпечна служба: частину транспортів з вантажами німці топили, гинули люди. Особливо тяжких втрат зазнав конвой PQ-17, який наприкінці червня 1942 року вийшов з Ісландії в Архангельськ і Мурманськ. Він мав 34 завантажені транспорти (31 американський і англійський, 2 радянські і 1 панамський). В порти призначення прибули тільки 11. 23 транспорти німці потопили, а з ними багато людей, 3350 автомобілів, 430 танків, 210 літаків-бомбардувальників і 100 тисяч тонн вантажів...
Окремі високопоставлені військові англійського адміралтейства проведення конвоїв надалі в радянські порти саме по північному маршруту вважали неможливими і недоцільними, мовляв, великий ризик з великими втратами. За наказом прем’єр-міністра В. Черчілля було організовано розслідування, до якого Черчілль дозволив долучитися радянським представникам. Були гострі висловлювання з обох сторін, але конфронтація не входила в плани В. Черчілля, тож до фіналу дійшли швидко: за гальмування військових поставок в СРСР В. Черчілль зняв з посади свого військового міністра. Відправку конвоїв не припинили...
Німці постійно нападали на конвої. Але союзні і радянські сили прикриття “зменшували” гітлерівські сили нападу: потопили 27 підводних човнів, 2 лінкори, 3 есмінці...
Одночасно союзники виконували поставки і через Іран. Ще в серпні 1941 року в Іран ввели англійське і радянське військо з метою перешкоджання побудові гітлерівцями опорних військових баз на Близькому Сході та для охорони комунікацій в Ірані. З січня 1944-го за згодою союзників в Іран ввійшов додатковий контингент радянського війська з тією ж метою...
Після закінчення війни всі радянські війська з Ірану вивели...
...Можливо, комусь цікаво, які продукти надходили від союзників. Авторові цих рядків у 1945-1947 роках (мені було 10-12 років) доводилося їх бачити і навіть смакувати. Шахтарям в Донбасі продпайки по картках видавали і зі статків ленд-лізу. Були консерви з яловичини і свинини у великих і малих банках. У великих, десь півтора кілограма, було відбірне прикопчене сало, вкладене в банку довгими смужками. Виймали з банки те сало, як ілюзіоністи довгу стрічку зі свого капелюха. В кілограмових овальних банках була риба середніх розмірів — одна в одну, як шпроти.
Кондитерські вироби теж були в різноманітних банках: цукор, цукерки, білий і коричневий шоколад, печиво та галети. В тих же банках сигарети, сірники та білі пігулки, як пояснили нам, для очищення води з річок, озер, ставків тощо. “Знавці”, що пояснювали, були такими ж знавцями, як і ми всі. Пам’ятаю, ми, підлітки, набирали воду з різних джерел і кидали в неї ті пігулки: випробовували американську “якість”, чи будуть, мовляв, булькати... Були й інші американські смаколики, але “конячої тушонки” я не бачив...
