«Диригент живе доти, поки живе його диригентська школа»


6 грудня — 110 років від дня народження Миколи Колесси, надзвичайно талановитого диригента, композитора, музикознавця, патріарха української диригентської школи. Сім років тому він відійшов у вічність, але пам’ять про Миколу Філаретовича живе у його творах, у його диригентській школі та пам’яті дітей і онуків. Спогадами про талановитого дідуся з “ВЗ” поділився його онук, учень, відомий диригент Ярема Колесса.

Симфонія, що змінила життя

Мій прадідусь Філарет був проти того, щоб його син Микола йшов у мистецтво. Він вважав, що його діти повинні здобути фах, який щодня потрібен людям. Тому дідусь пішов вчитися на лікаря. Під час навчання в Ягеллонському університеті він потрапив на концерт і почув там дев’яту симфонію Бетховена. Це настільки вразило дідуся, що він зрозумів: медицина — не його покликання. Микола Філаретович повернувся додому і сказав батькові, що за покликом серця має віддати своє життя музиці. І батько йому відповів: «Якщо тобі буде в житті тяжко, будь ласка, не звинувачуй мене у цьому. Бо я не підтримую твого рішення, я за те, щоб ти став лікарем».

Люлька за графіком і 25 грамів коньяку

Ніколи не зловживав алкоголем. Коли з родиною збиралися за столом на свято, то дідусеві наливали 25 грамів коньяку, і він пив його цілий вечір. Коньяк був радше атрибутом свята, а не його метою. Щоправда, Микола Філаретович курив, але робив це чітко за графіком — тричі на день після їди: після сніданку, після обіду і після вечері. Це могла бути одна люлька, одна цигарка або кілька затяжок сигари. У нього була навіть ціла колекція люльок.

«Залізний» розпорядок дня

У музичних колах ходить смішна історія про дідуся. Було засідання обкому партії, а Микола Філаретович тоді був ректором консерваторії (тепер ЛНМА ім. М. Лисенка). Йшло якесь обговорення, і дідусь підняв руку. Посипалися запитання: Миколо Філаретовичу, ви хотіли щось сказати, виступити? Він відповів: ні, я не хочу виступити. Мені потрібно йти на обід, а потім у мене починається робота зі студентами. Всі очманіли, а він тихенько встав і вийшов. Дідусь був надзвичайно самоорганізований. Дуже відповідально ставився до роботи зі студентами. Але, насамперед, з повагою ставився до себе і до своєї роботи.

Багатогранність інтересів

Дідусь цікавився і музичним виконавством, і історією музики, і композиторською технікою, і спортом. Політика цікавила лише в тому ракурсі, в якому вона торкалася незалежності України, утвердження української державності та розвитку культури в Україні. З неймовірною радістю зустрів Незалежність України.

Вчитель — дідусь

Я вчився диригування у класі Миколи Колесси, але ніколи не відчував до себе поблажливого ставлення — навіть навпаки. Хоча він старався ніяк не виділяти мене посеред інших студентів. Найцінніші знання я здобув вже не в академії. Останні 16 років жив з дідусем і мав можливість з ним обмінюватися думками про диригування, розпитував його, описував йому свої відчуття після концертів, ділився з ним, а він мені пояснював це все зі свого погляду. Микола Колесса був відкритий для усіх своїх учнів, які його часто відвідували.

Ніколи не зупинятися

Дідусь ніколи не був на пенсії. Тобто він був на пенсії де-факто, але не зупинявся ні одного дня. Навіть, коли здоров’я вже не дозволяло йому самостійно пересуватися вулицями, ми брали машину і на кріслі везли дідуся на концерти. Зауважте, не інвалідне крісло — від нього він навідріз відмовився. Ми придбали для нього звичайне офісне крісло.

Зарядка — щодня

Дідусь був у хорошій фізичній формі. Щоб бути диригентом, це необхідна річ. Уявіть собі, що вам треба просто постояти дві години, а якщо при цьому ще активно диригувати? Все життя дідусь робив зарядку. Навіть потім, коли вже майже не ходив, сидів у кріслі і робив вправи: повороти головою і вправи руками. В молодості дуже багато ходив пішки і любив їздити на велосипеді.

Домашні концерти

Хоч у нас родина музична, ми зрідка влаштовували вдома концерти. Найчастіше на Різдво і Великдень. Співали колядки, але тихенько, бо дідусь мав дуже гострий слух і одразу чув найменшу фальш. До речі, не тільки у нотах, а й в словах. Обманути його було неможливо.

9 грудня у Великій залі Львівської національної музичної академії відбудеться концерт до 110-річчя від дня народження незабутнього Маестро. Музичні твори Колесси виконуватимуть “Піккардійська терція”, правнук Олександр Колесса, Любов Кияновська, хор студентів та інші. Початок о 18.00. Вхід вільний.