«Перець» завжди був пекучим

Гортаю сторінки старого видання і бачу, що “Перець” Хрущова підтримував — критикував консерваторів, бюрократів, байдужих:

“Малошановні усякі дяді,

Не стійте хімії на заваді,

Бо пречудові є хімікати,

Щоб вам чуприну прополоскати”.

В одному з номерів малюнок під назвою “Урожай і хімія” — “А ми такі паровані, як горнятка мальовані”.

У країні будували свої хімзаводи і закуповували їх у ФРН... Хрущов наголошував, що для побудови комунізму потрібна “хімізація всієї країни”. Але “нахімічили” так, що в 1963-1964 роках “несподівано” виявився дефіцит зерна в СРСР, і його терміново закуповували у США, Канаді та інших країнах. Капіталісти глузували тоді: “Треба бути саме Хрущовим, щоб у Союзі спричинити дефіцит хліба”...

“Перець” гостро критикував пияцтво, марнотратство хліба...

Переслухати чи перечитати численні доповіді і виступи Хрущова, які заповнювали тодішні газети і передачі по радіо, було нелегкою справою. У людей з’явився тоді жарт:

— Чи можна в газету загорнути слона?

— Так, можна, якщо газета з доповіддю Микити Сергійовича Хрущова...

“Перець” не тільки сатиричний і гумористичний журнал...

Недавно голова Національної спілки письменників України Віктор Баранов наголосив: “Перець”, окрім усього, ще й прекрасний літературний журнал. Навколо нього завжди гуртувалися кращі письменники-гумористи, які є окрасою нашої літератури...”.

Якраз у 1960-1965 роках у “Перці” плідно працював поет-сатирик Степан Олійник (“Пес Барбос і необачний крос”, “Проводжали в армію Петра” та інші).

Залишається нагадати, що головний редактор “Перця” у роки Другої світової війни Лука Паламарчук пізніше працював міністром закордонних справ УРСР.

Письменник-гуморист Валентин Чемерис не поскупився, визначаючи місце журналу: “Перець” — це унікальне видання у світовому масштабі...”.

Кілька сатиричних і гумористичних мініатюр 60-х років:

З виступу на зборах:

- Я життя добре знаю — побував і у верхах, і в низах, і всередині...

Злодій обікрав сільмаг — побіг з набитим мішком. Охоронці сільмагу:

- Цікаво, що він там знайшов?

Перед звітними зборами.

Начальник:

- Я покликав вас, щоб домовитись, хто кого буде критикувати на зборах.

Поет висадив зачинені двері в редакції.

А казали, що цей поет слабенький...

Не кидай слів на вітер, якщо не знаєш, куди їх занесе.

В їдальні

Офіціант до відвідувача:

— Перепрошую, у нас на кухні виникла суперечка: волосина, яку ви знайшли в супі, була чорна чи біла?..

Батьки, дивлячись на сина:

- Весь час пише й пише, не знаю, що з ним робити.

- Нічого, хай пише — виросте, лікарем буде.

Пожежник — до жінки:

- Тільки ви одна можете погасити пожежу в моєму серці.

Розмова двох жінок:

- Я на курорті 20 кіло втратила.

- Як?

- У мене валізу вкрали.

Жінка, витираючи пилюку у шафі з книгами:

— Виявляється, у нас і Шекс-пір є.

Не переживай, якщо ти не лишив сліду в літературі. Це не біда. Переживай, якщо ти наслідив в літературі... Ото біда!

Сучасна сатира у «Перці» (2010-2012 роки):

Пісня олігархів під час застілля.

Ми наш, ми новий мір построїм!..

На цвинтарі серед пам’ятників і хрестів плакат: “Всі на вибори!”.

З виступу депутата:

- Обіцяю переобіцяти обіцяну обіцянку!

Важко зірватися з ланцюга, якщо він золотий.

Розмова двох друзів:

- Мені фінансова криза по барабану. Я — мільйонер. Але батьків шкода, бо живуть вони на пенсію.

Суддя, поклавши руку на пачки з доларами:

- Клянуся завжди судити чесно і по закону!

Державні служби проти корупції — це те саме, що бджоли проти меду.

Кривосуддя.

Наші суди:

Без баксів?! Сиди!!!