Ще на один крок далі від москви: замість копійок будуть шаги

Запровадження його передбачає законопроєкт № 14 093, який зареєстровано у парламенті і, вочевидь, незабаром буде розглянуто.

Відновлення історичної справедливості

Ще рік тому з подібною ініціативою виходили у Національному банку України. Її голова Андрій Пишний (у минулому — політик з команди Арсенія Яценюка) вважав, що відмова від копійки і запровадження шагу потрібні для відновлення історичної справедливості, дерусифікації та відродження національних традицій. Такої ж думки дотримувалися в інших державних інституціях, патріотичних партіях, громадських організаціях. Мовляв, копійка — непотрібна Україні спадщина московської імперії, символ російської окупації.

Якщо ми кажемо «Геть від москви!», то треба дистанціюватися від неї у всьому, у тому числі - у справах фінансових. Відомо ж бо: крім росії, копійка «ходить» у країні, що є сателітом агресора — у білорусі. Наявність копійок в Україні кремлівські пропагандисти часто використовували як аргумент у тезах про «єдіний братскій народ»…

Поміж тим, шаг — історична українська назва розмінної монети, яку вживали у нас у ХVII столітті у період Гетьманщини та Української Народної Республіки (1917−1921 р.р.) Про шаг, нагадують прихильники нової/старої монети, йдеться у творах класиків світової літератури Тараса Шевченка, Лесі Українки…

Ввести шаг планували у перші роки Незалежності. Було підготовлено екскізи цих монет номіналом 1, 5, 10, 25 шагів. На одному із заводів у Луганську викарбували пробну партію принципово нових монет. Але у 1992 році від цього задуму тодішня влада відмовилася…
Торік голова Нацбанку Андрій Пишний розраховував, що у 2025-му в Україні буде виготовлено 20 млн монет номіналом 50 шагів. Але до цього, мабуть, не дійде…

Дочекатися завершення війни?

Схоже, із підтримкою законопроєкту про запровадження шагу великих проблем у сесійній залі не буде. На це вказує позиція спікера ВР Руслана Стефанчука, вихідця зі «Слуги народу», який часто транслює настрої і задуми коаліції: «Українські гроші мають українські назви. І настав час остаточно це закріпити».

Однак, попри політичну важливість питання, швидше за все, гарячі дискусії з цього питання таки будуть. Дехто з експертів апелює до ініціаторів нововведення: чи вчасною є така реформа у час війни, коли ситуація в економіці, у фінансовій сфері є складною? Коли у країні високий рівень інфляції, коли копійки дуже знецінилися і деякі їх номінали вже вивели з обігу.

Є думка, що шаг варто було би запроваджувати уже після завершення війни, коли життя в Україні, її фінансова система стабілізується. Багато економістів, фінансистів, аналітиків кажуть, що є смисл вводити шаг лише після деномінації національної валюти (як було це у 1996 році з купоно-карбованцями) — тоді, мовляв, нова українська роздрібна монета матиме реальну вагу. Інакше шаг буде скомпрометовано.

Коментар для «ВЗ»

Спершу варто провести деномінацію

Віктор ГАЛЬЧИНСЬКИЙ, фінансовий аналітик

Позитив від запровадження роздрібної монети шаг буде у тому, що ми повертаємо своє, повертаємо історичну назву українських грошей. На жаль, при введенні гривні у 1996 році про це не подумали…

Інша справа — фінансовий бік. Чи є у нас ресурси для карбування цих нових монет (хоча законопроєкт не передбачає додаткових витрат на впровадження цієї історичної ініціативи).

Думаю, треба стратегічно визначитися, схвалити ідею запровадження шагу, але з її втіленням варто зачекати, поки завершиться війна, коли ми переможемо. Тоді, можливо, буде нова гривня, деномінація. Це важливо. Бо за час, який минув від запровадження гривні в обіг, наша національна валюта знецінилася досить серйозно. І за розмінну монету менше гривні, за тих же 50 копійок (які мали би стати 50 шагами) нічого не купиш. Відтак немає сенсу у карбувані нових монет…

Коли Україна бореться за виживання кошти на потенційне карбування шагів зараз краще використати для потреб фронту.