«Тут безпечно і близько до кордону»
Історію релокації розповів «ВЗ» Володимир Мисик — керівник харківського підприємства, яке через війну змушене працювати з мінімальним набором меблярів і водночас виконувати замовлення для Європи
Через широкомасштабне вторгнення рф у Львівську область переїхало близько двох сотень релокованих підприємств з гарячих регіонів України (станом на 12 серпня 2022 року), повноцінно запрацювало 115 підприємств. Львівська ОВА має ще 938 заявок на релокацію. Профіль діяльності цих підприємств такий:
- легкої промисловості (30 компаній),
- торгівлі (29 компаній),
- машинобудування (23 компанії),
- металообробки (22),
- харчової промисловості (19).
Завдяки релокованим підприємствам, повідомив на брифінгу голова Львівської ОВА Максим Козицький, у Львівській області вдалося створити близько чотирьох тисяч нових робочих місць.
Журналістка «ВЗ» відвідала меблевий завод з Харкова Roomio, який з березня релокувався у село Милошевичі, що за 24 кілометри від Львова.
Завод постав на території колишніх складів.Територія доглянута, тут є чимало вантажівок для перевезення меблів та устаткування. Меблевий цех охороняють дві собаки…
«Завод спеціалізується на виробництві меблів для кухонь, закладів громадського харчування, офісів та тренажерних залів. На українському ринку працюємо з 2018 року (у районі Північної Салтівки Харкова), — розповів „ВЗ“ керівник заводу Володимир Мисик. — Коли 24 лютого почалися обстріли Харкова, ми ні секунди не вагалися і вирішили шукати нове місце для роботи. Але спершу, як годиться, зайнялися порятунком наших родин, щоб вони були у безпеці. Згодом разом з устаткуванням заводу евакуювали і 15 працівників підприємства. Обладнання вивозили своїми вантажівками. На заводі до війни працювало 60 працівників. Через війну залишилося 15. Ще кілька працюють дистанційно з-за кордону та з інших регіонів України. З нами працює і один місцевий мебляр. Чому обрали Львівщину? Бо це найперспективніший регіон України, який добре працює в тилу. Тут безпечно і близько до кордону. У селі Милошевичах ми вже прижилися і війна нас не лякає. Працюємо в тилу для перемоги України. Плануємо збільшувати обсяги виробництва, тому будемо збільшувати і кількість робочих місць. Експортуємо меблі у Європу. Маємо підписаний контракт із Данією, Нідерландами, Німеччиною та Словенією».
Запитую про умови роботи на новому місці. Володимир Мисик каже, за оренду платить 3 долари за метр квадратний. Приміщення меблевого заводу має тисячу «квадратів».
"За місяць платимо за оренду понад 120 тисяч гривень, — розповідає керівник заводу. — Плюс електрика та комунальні послуги, які теж тягнуть на величезний бюджет. Замовлення на нові меблі виконуємо значно більше часу, ніж до війни — понад місяць".
Пан Володимир показує цех. Тут все комп’ютеризовано, обладнання сучасне. В окремих кімнатах цеху дошки-форми для майбутніх меблів шліфують, фарбують. Над цим працює навіть одна жінка. Вона, кажуть в цеху, підбадьорює та мотивує чоловічий колектив.
На другому поверсі заводу — кімнати в стилі хостелу, де мешкають працівники зі своїми родинами. Тут не лише дім, а й офіс. Про зарплату працівників не хоче говорити… «Давайте це буде комерційною таємницею», — відповів керівник меблевого заводу.
