«Це поведінка провінційних кидал, які звикли розводити лохів на привокзальних площах»

Кінець епохи бідності не за горами. Скоро ми усі можемо стати мільйонерами. Такими, як були у 90-х роках. Саме такими можуть бути наслідки неконтрольованої інфляції, якщо «зелена» команда візьметься за друкарський верстат. Голова Нацбанку Яків Смолій прямо заявляв, що НБУ не фінансуватиме бюджет через операції з ОВДП, аби не розкручувати девальваційно-інфляційні процеси. Та 1 липня він раптово написав заяву на звільнення — «через системний політичний тиск».

Щоправда, за звільнення Смолія ще має проголосува­ти парламент. Однак у «Слу­зі народу» не сумніваються, що їм вдасться зібрати необхідну кількість голосів для відставки «неуслужливо­го» банкіра. Серед кандидатів на по­саду голови НБУ називають прізвища Тимофія Милованова, Богдана Дани­лишина та Кирила Шевченка.

Крісло під Смолієм намагались розхитати уже кілька місяців поспіль. Фінансовий комітет Верховної Ради на початку червня навіть підготував постанову про оцінку діяльності НБУ. У ньому Нацбак звинуватили у… зміц­ненні гривні, слабкому економічному зростанні і пасивній участі на ринку ОВДП. Фактично, прямо звинувати­ли у тому, що НБУ вливає замало гро­шей у бюджет.

«Відверто кажучи, такого декла­ративного та незграбного обґрун­тування заздалегідь поставленого висновку не доводилося зустріча­ти в офіційних документах поваж­них установ уже давно, — оцінив тоді цей „документ“ голова Незалеж­ної асоціації банків Роман Шпек. — Це вже усталена українська тра­диція: спочатку до влади приходять політики та обіцяють зростання ВВП на 40% чи більше, економічні прори­ви, золоті гори… А потім, коли ре­альність відрізняється від обіцянок, шукають причини та винних. Тепер винним вирішили зробити… НБУ. У жодній країні центральний банк ні­кому не обіцяє забезпечити певні темпи економічного зростання. За­вдання Центробанку, і НБУ зокрема, — сприяти сталості економічного розвитку через цінову та фінансову стабільність. За нинішньої інфляції 1,7% та облікової ставки 6%, незва­жаючи на коронакризу, важко уяви­ти собі щось більш стабілізуюче та стимулююче, ніж теперішня політика Національного банку. Натомість ми бачимо великі проблеми у реально­му секторі, інвестиційній привабли­вості, діловому кліматі, державних фінансах. Логічно претензію щодо недостатнього економічного зрос­тання адресувати саме до виконав­чої та законодавчої гілок влади, які й приймають відповідні рішення».

Як стверджують джерела, 30 черв­ня на засіданні Нацради реформ між Зеленським та Смолієм виник кон­флікт. Президент у грубій формі зви­нуватив Смолія в тому, що банки ви­дають замало дешевих кредитів… Навряд чи саме ця претензія Зе­ленського, якого мало хто всерйоз сприймає як президента, змусила Смолія написати заяву на звільнен­ня. Деякі працівники НБУ натякають, що впродовж останніх півроку голові Нацбанку, а також членам його прав­ління надходили відверті погрози. Адже, окрім війни за доступ до дру­карського верстата, НБУ ще й вів бо­ротьбу у судах — проти ексвласників збанкрутілих банків, зокрема, олігар­ха Коломойського.

Однак, що би не стало останньою краплею для Смолія, його звільнен­ня неабияк стурбувало і керівництво МВФ, і послів держав Великої сім­ки. У МВФ заявили, що незалежність НБУ є у центрі програми співпраці, таким чином давши зрозуміти, що з «кишеньковим» головою НБУ про на­ступні транші МВФ можна буде забу­ти… Схожу заяву оприлюднили і по­сли G7. Окрім того, Україні довелося розірвати угоду про розміщення єв­робондів на 1,75 мільярда доларів, укладену 1 липня. Експерти поперед­жають, що через намагання влади взяти під контроль НБУ Україна може опинитись у фінансовій ізоляції.

Генеральний директор Dragon Capital Томаш Фіала, який також очо­лює Європейську бізнес-асоціацію, заявив, що компанія поки що відкла­дає усі нові інвестиції, бо це «остання крапля». «Найгірше, що це було зро­блено під політичним тиском зі са­мого верху. Це червона лінія для всіх інвесторів: Великої сімки, МВФ, Сві­тового банку. Повна некомпетент­ність і обман тих, хто виділив нам 5 мільярдів доларів за останній мі­сяць, включаючи сьогоднішні євро­облігації», — заявив Фіала. Він також зазначив, що серед кандидатів, яких начебто розглядають, є й достойні люди. Наприклад, Володимир Лав­ренчук. Але навіть у разі призначення достойної людини, за цих умов дові­ра до НБУ та його незаанґажованості уже буде підірвана.

Економіст Сергій Фурса значно радикальніший у своїх висловлюван­нях про теперішню українську вла­ду: «Україна отримує 2,1 мільярда до­ларів від МВФ, Україна отримує 500 мільйонів євро від ЄС, Україна отри­мує 350 мільйонів доларів від Світо­вого банку. І наступного дня порушує домовленості! Це поведінка провін­ційних кидал, які звикли розводити лохів на привокзальних площах».