Труднощі перекладу

27-28 листопада у Львові пройшов Міжнародний економічний форум. Не приїхали високопосадовці, але форум відбувся і без них. Натомість людей, без яких такі заходи не могли б відбутись, ніколи не видно в президії. Це перекладачі. Хоча цього року географія учасників не була такою широкою, як зазвичай, однак іноземців не бракувало ані серед доповідачів, ані серед учасників.

Береш невеличкий приймач з навушниками, налаштовуєш на канал своєї мови — і не важливо, якою мовою говорить спікер. Причому переклад йде одночасно з мовою доповідача — застримка буквально в 3-4 секунди. Кожен раз, коли беру такі навушники, у мене є лише одне питання: як таке можливо? Адже це не запис — десь в ізольованій кабінці-акваріумі сидить жива людина, яка одночасно слухає і перекладає. Спробуйте рідною мовою просто одночасно слухати і повторювати. Сумніваюсь, що вийде. А тут на ходу ще й перекласти треба.

Синхронний переклад вважається вищим пілотажем серед перекладачів. Аби стати перекладачем-синхроністом, не достатньо ідеально знати іноземну мову. Для цього потрібні ще й специфічні фізіологічні дані. “Жартують, що в основу професії перекладача-синхроніста покладені фізіологічні аномалії. Адже тут важливо знати не лише мову, важлива швидкість реакції, інтуїція, вміння передбачити, що людина говоритиме, — каже перекладач-синхроніст Олена Петльована, яка працювала на Міжнародному економічному форумі. — Уже з другого курсу працювала послідовним перекладачем. Потім, коли уже мала чималий досвід, спробувала себе в синхроні. І в мене вийшло. Щоправда, це вимагає постійної роботи. До події, на якій треба синхронити, готуємось по кілька днів: читаємо статті на певну тему, вивчаємо специфічну лексику. Дуже важливо знати не лише мову, а й культуру країни, етикет. Зрозуміло, що для того, аби добре перекладати економіку, мало просто вивчити терміни. Тому додатково здобула диплом МВА. Це моя друга освіта”.

У Європі доповідачі перед конференціями чи форумами зобов’язані подати організаторам свої доповіді, тож синхроністи можуть заздалегідь ознайомитись, про що людина говоритиме. В Україні це, швидше, виняток. Інколи складається враження, що спікер взагалі не готував доповідь і починає фантазувати на ходу. Тоді й українською важко зрозуміти, що він має на увазі, а як це перекласти? “Найлегше перекладати людину, у якої хороша, грамотна мова. Але буває, що людина нечітко формулює думку, обриває речення. Тоді доводиться виділяти сухий екстракт думки, прогнозувати, що людина хотіла сказати, і перекладати. Тобто доносити зміст, каже Олена Петльована. — Важливо також враховувати, хто говорить: американець чи британець. Адже одна й та сама фраза у британській англійській та в американській англійській може мати різний зміст. Трапляється, що доводиться зупиняти важливі міжнародні переговори, аби уточнити певне поняття. Перекладач має бути ще й дипломатом. Деякі речі краще не перекладати взагалі, або пояснити іншими словами, аби уникнути скандалу”.

Утім, скандал через неточний переклад — не найгірше, чим ризикують перекладачі-синхроністи. Насамперед, вони ризикують здоров’ям. Науковці під час експерименту довели, що пульс перекладача-синхроніста сягає до 160 ударів за хвилину, тоді як у важкоатлета у момент підйому штанги — лише до 140. Але штангу підняв і опустив, а тут треба говорити і говорити. Тому синхроністи практично завжди працюють в парі — мають змінювати одне одного кожні 15-20 хвилин. Інакше артикуляційний апарат виснажується. Тож якщо людина працює більш як годину без заміни, мозок в якийсь момент може просто відмовитись.

“Це насправді колосальне навантаження на організм. Коли після перекладу приходжу додому, вимикаю все: музику, телевізор. Рідні говорять пошепки. Як правило, заходи, на яких потрібен синхронний переклад, тривають два-три дні. Після цього кілька днів доводиться відновлюватись”, — зізнається Олена.

Свого часу моя знайома, професійний перекладач, яка кілька років працювала послідовним перекладачем (спікер говорить фразу, а потім перекладач перекладає), спробувала попрацювати синхроністом. До кінця дня у неї піднялась температура, почали труситись руки і дівчина ледь не потрапила в лікарню.

“Послідовний переклад вимагає доброї пам’яті, адже буває, що людина розговориться і забуває, що її треба перекладати. Тому треба запам’ятовувати величезні уривки. У мене був випадок, коли я перекладала фіна, а він, як виявилось, не надто говорив англійською. Якщо не знав якогось слова — вставляв фінське. Я фінської не розумію, тож довелось здогадуватись, бо ж не будеш кожні два слова перепитувати, — каже Мар’яна. — Якось в агенції, з якою спів-працювала, запропонували спробувати себе в синхроні. Я погодилась, бо хотілось спробувати чогось нового. Зрештою, за синхрон платять майже втричі більше, ніж за звичайний переклад. Довго тренувалась, вивчала специфічну лексику. Дивилась відео з промовами тих людей, які мали бути на конференції, аби звикнути до їхньої вимови. Мала навіть тексти деяких доповідей. Здавалось, що нічого надзвичайного нема.

Та коли опинилась в “акваріумі”, і почала “синхронити”, виявилось, що це надзвичайно важко. По-перше, нам не добре налаштували апаратуру, тож деяких спікерів ми погано чули. А перепитати нема як. По-друге, деякі наші “оратори” то починали розказувати про “благодатну українську землю, медові і молочні ріки” і цитувати Шевченка, то жартували. Я думала, що в мене мозок закипить, бо все це перекласти нереально. Один чиновник примудрився розказати анекдот в стилі “зустрілись в пеклі німець, єврей і українець”, а в залі повно і тих і інших. Дивлюсь переляканими очима на напарницю. Вона киває — не можна це перекладати. А з реакції видно, що людина розповідає щось смішне. В результаті розказала зовсім інший анекдот. Десь на другу годину роботи у мене почало боліти горло, до вечора заплітався язик. Я була така знервована, що коли все закінчилось, я в тій будці розплакалася. Вдома чоловік спитав, як все пройшло — а я не могла двох слів докупи зліпити. Більше на такі експерименти над собою в житті б не погодилась. Люди, які витримують таке навантаження, мають якісь надприродні здібності”.

Скільки це коштує?

Середні ціни на усний послідовний переклад з англійської (якщо мова рідкісна, ціна вища) — 200 грн. За годину. Година синхронного перекладу (два перекладачі, які змінюють одне одного) коштує 700-800 гривень. Але замовнику додатково доведеться оплатити оренду обладнання (радіопередавачі, мікрофони, кабінки). Зрозуміло, що перекладач отримує не всю суму — частину бере агенція.

До речі

Синхронний переклад почали випробовувати з тридцятих років минулого століття. Однак вперше синхронний переклад масово був наданий на Нюрнберзькому трибуналі 1945-1946 рр... Тоді ж не обійшлося без “чп”. Один з найбільших соратників Гітлера, Герман Герінг, у своїх свідченнях вжив словосполучення “політика троянського коня”. Перекладачка не знала стародавньої історії, тож не зрозуміла до чого там кінь. Запнулась, і цього виявилось достатньо, аби втратити нитку свідчень, адже Герінг говорив далі... Таким чином проблеми з перекладом могли вплинути на хід найгучнішого процесу в історії.