«Влаштовуючись у податкову, ніхто не цікавився, яка тут зарплата»

Шокуючий випадок, коли з вікна 10-го поверху податкової у Львові випала молода жінка, — збурив громадськість. Уже наступного дня під стінами податкової зібралися активісти. Вони переконані — жінку довели до самогубства, шантажуючи штрафами та вимагаючи хабарі. У податковій виправдовуються — підприємицю не штрафували, а на зустріч з інспектором вона мала прийти, аби обґрунтувати, чому вказала у декларації 464 тисячі гривень доходу, хоча на рахунок її підприємств надійшло 530 тисяч гривень. За версією Міндоходів, з податковим інспектором жінка так і не зустрілась — перепустку вона отримала об 11.55, а через годину (тобто в обідню перерву) випала з вікна.

Що саме підштовхнуло жінку до самогубства і чи було це самогубство, з’ясовують правоохоронці. Начальник і заступник начальника ДПІ у Залізничному районі м. Львова, начальник управління доходів і зборів з фізичних осіб інспекції, а також інспектор, про зустріч з яким домовлялася загибла, наразі усунені від виконання своїх обов’язків. Загибель жінки у податковій ще раз продемонструвала — влада змінилась, а методи роботи контро­люючих органів залишились ті самі. Скільки часу потрібно, аби викорінити корупцію серед податківців, та чи можна змусити старі кадри раптом працювати чесно і за “голу зарплату”? Про це розмова “ВЗ” із заступником начальника Головного управління Міндоходів у Львівській області Денисом Шмигалем (на фото). Він — нова людина у податковій, і до призначення на посаду був по той бік барикад — працював у бізнесі та був головою правління-президентом Асоціації «Західноукраїнський енергетичний кластер».

— Щодо трагічного випадку порушено кримінальне провадження за статтею 115 — навмисне вбивство, — каже Денис Шмигаль. — Слідство під особистим контролем Ген­прокурора та міністра внутрішніх справ. На жаль, на сьогодні є маса спекуляцій на чутках — звідкись придумали штраф у 500 тисяч, говорять про хабарі, хоча доказів цього нема. Зараз питання — як переламати напрацьовану роками модель взаємовідносин податківців і представників бізнесу.

— І як це зробити?

— Починати треба з голови — з Києва. Глобальні речі мають починатись на законодавчому рівні. У нас непогане податкове законодавство. Як заявив Арсеній Яценюк, потрібно полегшити адміністрування податків, зробити податкову систему простішою. Це означає, що треба виділити 8-10 груп податків. Грузини залишили шість і піднялись у рейтингу легкості ведення бізнесу на 9-те місце. Ми торік були на 112-му місці. При міністерстві працює група радників, які напрацьовують зміни до Податкового кодексу. Їх мають винести на розгляд Верховної Ради і прийняти до кінця цього року.

З точки зору змін на місцях — не давати і не брати хабарів. Піраміда збору і підняття хабарів нагору поламана. Валізок з грошима на Київ я возити не буду. Зрештою, мені і завдань таких не ставили. Відповідно, не буду їх збирати тут. Я сімнадцять років пропрацював у бізнесі і не буду тепер збирати хабарі. Залишається навести порядок у районах на рівні спілкування інспекторів з підприємцями. Ми оголосили акцію “Посади хабарника до в’язниці”. За минулий тиждень звернулась маса підприємців. Чоловік з десять були у мене на прийомі — скаржились, що у них вимагають хабарі. У різних розмірах — від 100 доларів і до 10 тисяч. Кажу, пишіть заяву, документуємо і робимо все необхідне, аби зловити чиновника на хабарі. Ніхто не хоче. На громадських зустрічах усі кричать про те, що треба з хабарниками щось робити, а робити нічого не хоче ніхто. Є декілька причин, чому підприємці не хочуть йти на це. Одні бояться — за свої сім’ї, бояться, що їх потім будуть пресувати за це. Інші не хочуть, бо самі працюють не зовсім чесно. Їм зручно давати хабарі. Ці люди хочуть зекономити на хабарах, але при цьому не хочуть платити податки у повному обсязі.

— Чимало підприємців роками працюють у парі з податковими інспекторами. Підприємець “дає на лапу” податківцю, той закриває очі на його грішки. Обох все влаштовує. Як можна одного переконати платити податки, а іншого — не брати хабарів?

— Минулої п’ятниці прийшов чоловік і каже, що йому відшкодували ПДВ, прийшли інспектори і просять відкат за це відшкодування. Що мені робити? Це дрібний експортер, йому ПДВ надходить в автоматичному режимі — воно не залежить ні від інспектора, ні від мене. Кажу, пиши заяву, що у тебе вимагають відкат. Каже, не можу, я одинадцять років працюю з цими людьми, вони ніколи не підводили, я їх підставляти не буду. Питаю, то чого прийшов до мене? Бо вони просять дати і з цієї суми, і з тої, що прийде наступного місяця, ще 20%. Кажуть, система залишилась, все стало ризикованішим, але все працює, тому мусиш платити. Пояснюю йому: мені ніхто з цього не носить — це само­управство інспекторів. вирішили у такий спосіб заробити. Писати заяву все одно відмовився. Мовляв, хто мені гарантує, що у мене потім все буде добре? Кажу, я гарантую. На що підприє­мець заявив: тебе через півроку тут може не бути, а вони залишаться.

— Власне проблема в тому, що керівники податкової змінюються, а заступники, начальники відділів, рядові працівники залишаються ті самі. А разом з ними залишаються і старі схеми...

— Проблема починається з заробітних плат. Базовий оклад інспектора — 1253 гривні. Плюс надбавки за вислугу років тощо. Після вирахування податків на руки все одно виходить трошки більше як тисяча гривень. На ці гроші прожити неможливо. Сім’я з двох дорослих і двох дітей для того, щоб більш-менш нормально жити, вдягатись, вчити дітей, має мати хоча б тисяч вісім-десять на місяць. Тобто двоє дорослих після оподаткування додому мають приносити приблизно по п’ять тисяч гривень. З цього треба виходити. Такою має бути зарплата державного службовця, аби дбав про державу, а не думав, де йому дозаробити. Саме з заробітної плати треба почати, аби притягти в податкову молоді кадри і не спокушати їх брати хабарі.

— Ні для кого не секрет, що потрапити на роботу у податкову без знайомств і хабарів нереально. Зрозуміло, що потім люди намагаються “відбити” вкладене...

— Влаш­товуючись у податкову, ніхто не цікавився, яка тут зарплата. Попрацювали місяць і дивувались, що то за тисячу гривень їм нарахували. Як в анекдоті — “Тут ще й зарплату платять!”. Якщо боремось з корупцією і хочемо очистити лави від хабарників, треба створити відповідні умови. Рівень інспектора має бути високий. Є ризикові підприємства, податкові ями. Над розробкою цих схем за великі гроші працюють професійні аудитори і бухгалтери. Аби розкрутити ці схеми, інспектор має бути не менш професійним, ніж дорогі аудитори. Сьогодні він може піти на металургійний комбінат, завтра — на молокозавод, післязавтра — на торговельне підприємство. Тобто він має бути широким спеціалістом у цих галузях. Хто погодиться за тисячу гривень піти працювати у ці умови? В цьому основа корупції. Це розуміють у бізнесі, це розуміють у Києві. Це розуміє навіть Європа, яка готова давати Україні кошти — не кредитні, а так звану допомогу на проїдання, аби ми могли рік-два протриматись і на основі певних європейських програм створити правильні умови для контролюю­чих органів. Для того, аби почати боротьбу з корупцією.

— Раніше податківці мали плани зборів по кожному податку, і вони трусили бізнес доти, доки їх не виконали. Ця система збереглась?

— В усьому світі існує прогноз надходжень до державних та місцевих бюджетів. Плани і прогнози надходжень існують, і це нормально. Плани повинні виконуватись, бо інакше буде проблема з виконанням державного бюджету. Найбільш суперечлива річ — план по штрафах. Ще минулого року були тарифи — при обороті до мільйона гривень штраф мав бути не менший як 250 тисяч гривень, при обороті понад мільйон — 500 тисяч. Це дикість! У цивілізованих країнах плану зі штрафів не існує — це неможливо спрогнозувати. У нас система апріорі увесь бізнес заганяла у категорію злочинців. Створювали умови, коли бізнес не міг працювати чесно, а тоді ставили план зі штрафів. На сьогодні офіційно заявляю — ніякого плану зі штрафів нема. Готівковий потік, який ходив коридорами Міндоходів, нині перенаправлений у державний бюджет. За рахунок цього компенсувалась різниця при падінні економіки.

— До Ради передали закон про податкову амністію. Чи потрібна вона?

— Ініціатором цього закону був великий бізнес. Ще торік увесь бізнес був загнаний у систему, яка не дозволяла працювати чесно. Нині ті, хто хоче відбілитись, кажуть — дайте нам точку відліку. Як така точка, цей закон однозначно потрібен. Чи дасть він можливість наповнити бюджет тими 15%, які передбачаються як оплата за незаконно відшкодоване ПДВ з бюджету чи за завищені витрати, які дозволили мінімізувати податок з прибутку? Важко сказати. Жодна амністія не може бути спланованою. Досвід таких амністій у різних країнах різний. Були країни, які не планували великих надходжень від амністії, а вона дала 2,5 річних ВВП. Були країни, які розраховували наповнити бюджет, а отримували плюс-мінус тридцять тисяч доларів в масштабах усієї краї­ни...