У невеликих Чернівцях ціни на квартири – як у мільйоннику Харкові

“Квартира у новобудові у хорошому районі... Лише 7500 гривень за квадратний метр”. Біг-борди з такими оголошеннями висять по всьому Львову. От тільки навряд чи більшість жителів, які навіть потребують нового житла, зможуть спокуситись на таку пропозицію. За даними Держстату, середня зарплата на Львівщині — 2779 гривень на місяць. Після вирахування податків на руки люди отримують ще менше. Навіть якщо покласти зуби на полиці і відкладати усю зарплату, треба три місяці працювати на один квадратний метр. Якщо не рахувати столиці, яка лідирує і за заробітками, і за цінами, найдорожче житло — у Львові та Одесі. Хоча середні зарплати у цих регіонах далеко не найвищі.

За ДАНИМИ порталу Slando, середня вартість однокімнатної квартири у Києві — 69 тисяч доларів. Найдешевша “квартира”, яку ми знайшли у столиці, — кавалерка у Святошинському районі за 17 тисяч доларів. Кімнатка має всього дев’ять квадратних метрів, туалет — спільний з сусідами. В Одесі однокімнатна квартира коштує в середньому 48,7 тисячі доларів. У Львові — 41,5 тисячі. Навіть у Донецьку квартири трохи дешевші, ніж у Львові, — 40 тисяч доларів за однокімнатне помешкання. При цьому зарплати на Донеччині вищі, ніж у Львові чи Одесі (3829 гривень проти 2874 в Одесі та 2779 гривень у Львові).

Логічний ланцюжок: більше місто — більші зарплати — дорожче житло в Україні не спрацьовує. Тоді найдешевше житло мало б бути у Тернополі, бо там і місто невелике, і заробітки найнижчі (2283 гривні на місяць). Однак там однокімнатна квартира коштує 30,9 тисячі доларів — майже стільки, як у місті-мільйоннику Дніпропетровську, де одні з найвищих зарплат в Україні (3287 гривень на місяць). Однакові ціни на житло у маленьких Чернівцях та у Харкові, де понад мільйон жителів (34 тис. дол. за однокімнатну квартиру). Найдешевше житло в Кіровограді, Івано-Франківську, Ужгороді та Сумах. Там 25 тисяч доларів вистачить, аби придбати пристойне однокімнатне помешкання у хорошому стані. У Львові чи Одесі за такі гроші навіть “хрущовки” не купиш.

“Ціни залежать від двох факторів — попиту та пропозиції. Не обов’язково у місті-мільйоннику житло має бути дорожчим, ніж в невеликому обласному центрі. Може бути, що у великому місті активно працюють забудовники і пропозиція житла достатня, а в малому нічого нового не будується, житла бракує і ціни на нього зростають”, — каже кореспонденту “ВЗ” голова Київського відділення Асоціації фахівців з нерухомого майна Артур Пилипчук. За його словами, штиль на ринку нерухомості минає, і українці починають активніше прицінюватись до житла. Реєстрація нерухомості за новими правилами нарешті “втряслась”, тож угоди купівлі-продажу нерухомості нотаріуси оформляють без проблем. От тільки покупці навчились торгуватись, тож квартири рідко продають за ціною, вказаною в оголошенні.

“Щоб коректно порівняти вартість житла у різних містах, треба порівнювати житло різного класу. Скажімо, у Києві середня вартість однокімнатних квартир така висока, бо там на ринку багато первинного житла, і є квартири площею 80-90 квадратних метрів, що коштують понад 100 тисяч доларів. У Вінниці чи Франківську великих однокімнатних квартир на ринку немає. Там здебільшого продається “вторинка” — відповідно середня вартість однокімнатної квартири суттєво нижча, — каже ріелтор Наталія Соколяна. — Щодо взаємозв’язку зарплат і вартості житла, то він не спрацьовує з однієї простої причини — Держстат подає лише офіційні зарплати. А хто у нас купує квартиру за зарплату? У Львові основні клієнти на житло — заробітчани, їхні діти та “купи-продай” — кордон же близько. В Одесі теж свій кордон — там порт, “Сьомий кілометр”. У Донецьку чи Дніпропетровську високі офіційні зарплати, бо там люди працюють на великих підприємствах, але цих грошей недостатньо, аби купити квартиру, а дрібний та середній бізнес там не так добре розвинений. Тож тих, хто справді може дозволити собі квартиру, там суттєво менше. І не варто упускати таку річ, як “місто, комфортне для життя”. Знаю багато людей з центральних чи східних регіонів, які кажуть, що хотіли б переїхати до Львова, Тернополя чи Чернівців, але не знаю нікого з Заходу, хто хотів би жити у Донецьку чи Луганську”.