«До кінця року в Україні може статись технічний дефолт»

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) знову погіршив прогноз розвитку української економіки. Тепер уже йдеться не про уповільнення темпів зростання, а про спад. До кінця року ВВП України знизиться на 0,5%, прогнозують у ЄБРР. У середині квітня свій прогноз для України погіршив і Міжнародний валютний фонд. Якщо у жовтні минулого року в МВФ прогнозували, що економіка України 2013 року зросте на 3,5%, то вже до весни оптимізм МВФ вивітрився. За прогнозом фонду, ВВП країни очікує за підсумками року нульове зростання...

— Те, що чергова міжнародна організація прогнозує цього року спад ВВП, — підтвердження тієї реальної економічної ситуації, яку маємо, — каже голова Комітету економістів України Андрій Новак. — Міжнародні фінансові організації орієнтуються не на гасла чи запевнення наших політиків — вони стежать за конкретними економічними показниками. Від початку року триває тенденція зростання негативного зовнішньо-торговельного сальдо України, дохідна частина державного бюджету не виконується, через що уряд активно залучає боргові ресурси через облігації внутрішньої державної позики. Від початку року уже залучили понад 40 мільярдів гривень. Але цієї суми недостатньо, аби вирішити головну економічну проблему 2013 року — повернення боргів.

Цього року українському урядові потрібно повернути з бюджету майже 9 мільярдів доларів зовнішнього боргу і ще майже 5 мільярдів внутрішнього. Загалом 14 мільярдів доларів. Якщо цю цифру помножити на курс, виходить майже третина бюджету. Зрозуміло, ця сума для бюджету непідйомна, якщо не будуть залучені нові боргові ресурси. Якщо цього не буде, під кінець 2013 року може виникнути стан технічного дефолту або навіть фактичного. Саме тому настільки важлива спів-праця з Міжнародним валютним фондом.

— Якщо з МВФ не вдасться домовитись, чи реально ще десь залучити таку значну суму під відносно не високі відсотки?

— Уряд шукає інші варіанти. Випускають облігації внутрішньої державної позики. Але ресурс внутрішнього боргу обмежений, тому що він уже спустошений за попередні два роки, коли не було співпраці з МВФ. З іншого боку, для України сьогодні досить сприятлива зовнішня фінансова кон’юнктура, тож є можливості залучати кошти під так звані євробонди. Але треба розуміти, що ці кошти дорогі. На сьогодні Україна залучає їх під 7,5-9,5% у валюті. Враховуючи високу ймовірність девальвації гривні — це дуже дорогі гроші. Кошти МВФ залучають від 2% до 4%, тому уряд все ж повинен продовжити співпрацю з МВФ. На жаль, зараз говоримо лише про латання дір бюджету — і немає жодної теми для обговорення росту чи потенціалу української економіки. Наша економіка деградує — вона все менше виробляє власних товарів і все більше імпортує. Це дорога в нікуди.

— Чому ж ані цей, ані попередні уряди не займались розвитком економіки?

— Проблема у відсутності економічної політики в країні. Практично всі українські уряди, незалежно від їхнього кольору, працюють методом «один бюджетний рік». Вся їхня робота зводиться до розпису державного бюджету. Адже бюджетне управління і економічна політика — два різні рівні. Безумовно, при такому економічному підході шансів на економічний розвиток бути не може. Ми лише спостерігаємо сплески, пов’язані зі сприятливою кон’юнктурою на зовнішніх ринках для наших експортерів. Але після кожного такого сплеску у нас виникає криза — то енергетична, то продовольча, то фінансова. І кожна ця криза відкидає нас назад значно далі, ніж оці невеличкі сплески. Якщо подивитись, скільки виробляє українська економіка у фізичному вимірі — в тоннах, кубічних метрах, літрах, то, порівнюючи дані першого року незалежності і цього, обсяги виробництва знизились у 3,5 раза. Саме тому Україну покидає працездатне населення. За роки незалежності з України, за оцінками ООН, виїхали 6,5 мільйона людей. У нас сформувалось критичне співвідношення працюючого населення і пенсіонерів — один до одного. У сусідній Польщі два працюючі на одного пенсіонера, і то вони вже вважають ситуацію критичною. Якщо не змінимо найближчим часом цю ситуацію, то країна не зможе забезпечувати навіть пенсійні виплати!

Усе це — через відсутність економічної політики. Кожна країна має свою економічну стратегію, економічну модель розвитку. Післявоєнна Німеччина мала свою модель розвитку, Японія — свою модель, Південна Корея — свою, США — свою. Китай, розвитку якого ми так заздримо, також має свою економічну модель. Якщо спитати будь-кого з наших урядовців, яка у нас економічна модель, — відповіді не почуєте, бо економічної моделі й стратегії хоча б на 10-15 років в Україні немає! Розписали бюджет на рік — і все. Хоча навіть будь-яке підприємство розписує собі план діяльності на три-п’ять років, інакше воно розвиватись не може. У нас ключові питання — отримаємо черговий транш чи не отримаємо, виживемо чи не виживемо. Ну залатаємо ми чергову бюджетну діру, а що далі? Це життя одним роком нагадує поведінку окупаційного уряду — завоювали якусь територію, призначають туди управлінців, у яких завдання витиснути з цієї території максимум. Отака й поведінка наших політиків — ми стали владою, отже треба повитягати з цієї території максимум на свою користь.

— Свого часу ви написали книгу «Як підняти українську економіку». Зараз ще є що піднімати?

— Підняти можна і треба. У нас великі ресурси: надра, земля, вода, ліси, трудові ресурси, інтелектуальні, наукові. Маємо все, особливо технології. У нас є ноу-хау практично у всіх сферах. Проблема у тому, що усі ці ресурси не організовані в економічній системі. Наразі йде лише експлуатація та експорт ресурсів — як природних, так і інтелектуальних. От кажуть, що нам треба девальвувати гривню в інтересах експортерів. А хто такі наші експортери? Що вони експортують? Вони ж не експортують готову продукцію, у якій багато доданої вартості, створеної на нашій території. Експортується сировина, максимум вторинна переробка сировини: метал, причому найпростіша металева продукція — металевий лист, рейки, труби. Друга стаття експорту — хімія. Знову ж таки, не готова продукція, а хімічні речовини. Третя — зерно. Ми просто виймаємо ресурси і продаємо за кордон.

— Як можна змінити ситуацію?

— Наше завдання в економіці — максимум доданої вартості формувати на території України. Це дає зайнятість населенню, дає значно вищий рівень доходів підприємств, відповідно, вищий рівень доходів бюджетів усіх рівнів — від бюджету села до бюджету держави. Якщо ж ми далі чекатимемо сприятливої кон’юнктури на зовнішніх ринках для нашої сировини, то така економіка просто винищить країну! Зможемо протягнути максимум 10-15 років. Будь-яка економіка має виконувати три функції: виробництво, продаж та розподіл. Виробив, продав, розподілив. В Україні жодна з цих функцій повністю не виконується. Ми не виробляємо готову продукцію, лише готуємо сировину. Навіть те, що виробляється, нормально не продається — подивіться на ринки, вони завалені імпортом. А те, що при цьому вдалось заробити, неефективно розподіляється. Прикладом цього є держбюджет.