У війні дотацій Україна здалася без бою

Продукти українського виробництва, які за останні кілька років почали відвойовувати полиці магазинів у імпорту, можуть стати рідкістю. Справа в тому, що країни Євросоюзу, Бразилія, Аргентина та інші надають величезні дотації та пільги сільгоспвиробникам. Відповідно, їхня продукція є недорогою, оскільки покупець оплачує лише частину собівартості товару — решту компенсує держава. Скажімо, у Польщі фермер на кожен гектар отримує приблизно 250 євро дотацій — тому він може дозволити собі і якісне насіння, і нову техніку. В Україні на дотації можуть претендувати лише ті агрофірми, які мають зв’язки у владі. Чи не єдине, що дозволяло сільгоспвиробникам триматись на плаву і навіть нарощувати виробництво, — податкові пільги. Але й їх зібрались цього року скасувати! Якщо це станеться, виробники втратять приблизно 19 мільярдів гривень. Цю суму доведеться компенсувати, піднімаючи ціни на продукти. Тобто з кишені пересічних українців. За таких умов привезені з-за кордону овочі та фрукти будуть дешевшими за українські.

Поки що українські сільгосппідприємства сплачують фіксований податок (якщо у структурі виробництва частка сільгосппродукції не менше 75%), а також мають пільги зі сплати ПДВ. Точніше, ПДВ аграрії до бюджету не сплачують взагалі — 20% податок на додану вартість вони акумулюють на спеціальних рахунках. Ці кошти мають бути вкладені у виробництво. Та податковий кодекс вирішили вкотре переписати. Сільгосппідприємства планують позбавити права працювати на фіксованому податку — а це рятівна паличка для дрібних фермерів, які самі ведуть свою бухгалтерію. Якщо їх змусити перейти на загальну систему оподаткування, вони не зможуть собі самі дати раду з бухгалтерією. Є ще один варіант зміни фіксованого податку — його ставка залежатиме від виду діяльності. Вирощуєш зерно — один тариф, птицю — інший. На такі зміни фермери ще готові пристати, адже прибутки у рослинництві і тваринництві справді різні. Крім того, аграріїв таки хочуть змусити платити ПДВ до бюджету. Щоправда, не 20%, а лише сім.

Такі нововведення зчинили переполох у сільському господарстві. Відразу 10 профільних асоціацій звернулися з відкритим листом до влади. Під зверненням підписалися керівники громадських організацій, які в своїх лавах об’єднують 98% виробників сільгосппродукції. Тож уряд не зміг проігнорувати цей лист. На бік фермерів відразу ж став і міністр агрополітики та продовольства Микола Присяжнюк. Аграріїв запевнили, що податкові пільги їм збережуть. І навіть підкріпили слова проектом постанови Кабміну «Про затвердження прогнозів держбюджету на 2014-2015 рр.», у якій ці пільги враховані. Її мали ухвалити минулого тижня. Але так і не ухвалили. Як заявила після засідання уряду перший заступник голови АП Ірина Акімова, документ вирішили поки не затверджувати і відправили на доопрацювання. Розвиток АПК — важливо, але 19 мільярдів на дорозі не валяються. Особливо, при нашому дефіциті бюджету.

Утім, в Українському клубі агробізнесу кажуть, що навіть за умови податкових пільг аграрний сектор сплачує до бюджету 42 млрд. гривень на рік. Причому за той час, відколи ввели ці пільги, надходження до бюджету зросли в 11 разів — за рахунок збільшення виробництва. Торік сільське господарство досягнуло рекордного позитивного сальдо зовнішньої торгівлі — понад 10 млрд. доларів США. І це без належної державної підтримки.

«Обсяг дотацій, якими користуються аграрії країн Євросою-зу, — 52 млрд. євро. І це не враховуючи інших преференцій, які вони мають, — каже голова Аграрного союзу України Геннадій Новиков. — Порівняно з ними українські аграрії отримують вдесятеро меншу державну підтримку. Це з урахуванням чинних податкових пільг. Якщо їх приберуть, різниця зросте до 100 разів. Можливо, ті, хто сьогодні консультує уряд з приводу ухвалення тих чи інших рішень, — це люди, зорієнтовані сусіднім конкуруючим бізнесом на знищення власного товаровиробника». За словами Геннадія Новикова, за останній рік державна підтримка порівняно з минулим роком скоротилася в 13 разів. Та й ті гроші, які виділяють на дотації (наприклад, держава компенсує частину витрат на закладку нових фруктових садів), далеко не завжди доходять до фермера — частина осідає в кишенях чиновників, частина потрапляє напівфіктивним підприємствам. Скажімо, у вартості кожної пляшки вина (в акцизах) закладені кошти, які мають йти на розвиток виноградників. Але навряд чи багато кримських виноградарів змогли скористатись цими грошима...

Компенсації, які передбачені селянам за вирощування худоби (2,5 гривні за кілограм за продаж її м’ясопереробним підприємствам), йдуть переважно посередникам. Не буде ж людина, яка вирощує одне-двоє телят на рік, оформляти ПП. Тому м’ясокомбінати напряму худобу від одноосібників практично не приймають — працюють з посередниками, які зареєстровані підприємцями. Ті збирають худобу по селах за копійчаними цінами — розраховуються з селянами готівкою і жодних документів не видають. Натомість, здаючи худобу на м’ясокомбінат, примудряються оформляти її як власноруч вирощену.

Корумпована система дотацій, дорогі кредити, неврегульований ринок землі і так робить українські підприємства неконкурентними порівняно з імпортними. Адже у сільському господарстві конкуренція між підприємствами є лише на внутрішньому ринку. На зовнішньому — війна дотацій між країнами. Але Україна цю війну дотацій програла без бою. А зі скасуванням податкових преференцій навряд чи зможе далі нарощувати експорт. Більше того, внутрішній ринок українські виробники також можуть втратити. За даними керівника «Бахмутського аграрного союзу» Юрія Акневського, обсяг імпорту свинини 2012 року порівняно з 2011 роком зріс удвічі. Торік імпорт свинини становив 80% від усього валового виробництва сільгоспвиробників. При цьому імпортна, як правило, бразильська свинина навіть після розмитнення була на 40% дешевшою за вітчизняну. Про яку конкуренцію може бути мова?