«Десять років тому поняття не мали, що таке соя»

Тепла погода у грудні, морозний березень, то зливи, то посухи влітку. Постійно доводиться чути, що через морози загинуло стільки-то відсотків посівів, через посуху — стільки-то. Народні прикмети не справджуються. Прогнози синоптиків — теж. Точно спрогнозувати доходи і видатки у сільському господарстві — все одно, що в казино грати. Однак директор Української аграрної конфедерації Сергій Стоянов вважає, що глобальне потепління фермерам тільки на руку. Головне, вчасно переорієнтуватись і врахувати кліматичні зміни.

«На Тернопільщині зараз такі врожаї, які колись були тільки на Дніпропетровщині і Запоріжжі. Сьогодні Тернопіль за кліматичними умовами — найкраще місце для сільськогосподарників. Всі борються за цю землю, бо там і вологи достатньо, і тепло, — каже Сергій Стоянов. — Те ж саме з Житомирською областю, Київщиною. Раніше туди ніхто з аграріїв і не заглядав. А зараз під Києвом вирощують по 100 центнерів кукурудзи на одному гектарі. Стільки там ніколи не росло». Водночас південні регіони країни стають не такими рентабельними — через рекордні температури влітку та малу кількість опадів там подекуди починають утворюватись... пустелі. Аби не втрачати землі, доводиться більше коштів витрачати на зрошування, а це означає збільшення собівартості продукції.

У західних областях починають вирощувати культури, які досі тут ніколи не садили. На Львівщині селяни поряд з традиційними огірками та кабачками вирощують болгарський перець та баклажани. Вони дозрівають на звичайних грядках — без усіляких теплиць та плівок. Дехто заради експерименту уже навіть кавуни вирощує — виростають невеликі, на півтора-два кілограми, зате свої, без нітратів.

“Поки що не задумувались, на користь чи на шкоду нам зміни клімату. От цього року маємо затяжну зиму — весняно-польові роботи затримались щонайменше на місяць. Як це вплине на урожай, спрогнозувати важко, — каже волинський фермер Валерій Демковський. — З іншого боку, років з десять тому ми поняття не мали, що таке соя, а тепер її вирощують на Волині. Уже навіть соняшник сіють. На вирощуванні картоплі клімат поки що не позначився. Однак вважаю, що овочівництво краще залишити одноосібникам — менші господарства легше переорієнтовуються на нові культури. А фермерам краще добрати землі (щоб була хоча б тисяча гектарів) і вирощувати те, що йде на зовнішній ринок — пшеницю, кукурудзу, сою. Можливо, зайнятись садівництвом. Це теж прибутково”.

Соняшник почали вирощувати і на Львівщині. Торік цією південною культурою засіяли 2,5 тисячі гектарів. Спочатку підозрювали, що це генетично модифікована культура — бо Львівщина ніколи не була областю, де у промислових масштабах міг рости соняшник. Хіба що у радянські часи сіяли, коли затрати і доходи особливо не рахували. Та, за словами начальника Держсільгоспінспекції у Львівській області Івана Іващука, лабораторні дослідження показали, що ГМО у соняшнику, вирощеному у нашій області, немає. “Те, що у нас почали вирощувати сою та соняшник, частково пояснюється зміною клімату, частково — виведенням нових сортів, які можуть рости у наших погодних умовах, — каже Іван Іващук. — Як виявилось, соняшник тепер не просто добре росте у наших краях — це дуже вигідна для сільгосппідприємства культура. Так само, як і соя. Завдяки високій урожайності кукурудза також стала прибутковою культурою. Колись кількість сортів, які можна було вирощувати на певній території, була обмеженою. Зараз фермери мають багатий вибір насіння, тож можуть експериментувати і з сортами, і з культурами”.

Що кажуть синоптики?

Український Гідрометцентр прогнозує, що впродовж найближчих 10—20 років в Україні будуть сприятливі умови для виробництва зерна. Для озимої пшениці можливе зміщення строків сівби на 20—40 днів та ефективніше використання умов осінньої вегетації. Очікується подальше пом’якшення умов перезимівлі та зменшення зимового періоду на 1,5—2 місяці. Відновлення вегетації озимої пшениці буде на місяць раніше. Загальна продуктивність посівів може збільшитись на 20—40%.

Вплив потепління на продуктивність кукурудзи також буде позитивним. Її сіятимуть щоразу раніше, а ареал посівів розшириться на північні та західні області України. Навіть на Поліссі через 10-15 років тепла буде достатньо для визрівання середньопізніх і навіть пізньостиглих гібридів кукурудзи, потенційна врожайність яких вища, ніж ранніх і середньоранніх гібридів, на 30—50%.

Для ранніх ярих зернових культур (ярий ячмінь, яра пшениця, овес) умови можуть погіршуватися за рахунок збільшення посушливості у періоди, важливі для вегетації культур цієї групи.

Зміна клімату призведе і до суттєвої зміни умов вирощування овочевих культур. Межа степу значно просунеться на північ, опинившись у нинішній лісостеповій зоні. Через це північна межа виробничого вирощування баклажанів, солодкого перцю і томатів відступить на північ, і в усіх зонах ці культури будуть забезпечені теплом. Натомість через значне підвищення температури зменшиться територія районів, сприятливих для вирощування картоплі, капусти й огірків. Територій, які потребуватимуть штучного зрошення, стане значно більше, ніж нині.

Через те, що зими стають теплішими, шкідникам та збудникам хвороб рослин та бур’янам буде легше їх переносити (зрештою, аграрії відчувають це вже сьогодні), тож доведеться приділяти більше уваги боротьбі з шкідниками. При суворих зимах уся ця “нечисть” вимерзала, тож поля не вимагали стільки хімії.

Українські синоптики вважають, що загалом глобальне потепління може сприяти значному збільшенню можливостей аграрного сектору економіки. Але це буде можливо лише у тому випадку, коли сільськогосподарське виробництво адаптуватиметься до нових кліматичних умов, а не продовжуватиме традиційне землеробство.