Теплий дім

У природи, як відомо, немає поганої погоди і кожну пору року треба з вдячністю приймати. Та, мабуть, за винятком зими, коли псують настрій “убивчі” рахунки за опалення та електроенергію. Прогнози на майбутнє — песимістичні. Традиційні енергоносії і надалі будуть дорожчати. Тому все більше людей розуміють, що годі разом з опаленням свого помешкання нагрівати і Всесвіт. Житло має бути таким, щоб холод не впускати, а тепло не випускати. У більшості європейських країн вже діє розвинутий ринок проектування і будівництва будинків, які навіть у сильні морози не потребують енергоносіїв на опалення, а у сильну спеку — на охолодження і вентиляцію. Для нагрівання таких будинків достатньо того тепла, що виділяють самі мешканці і побутові прилади. Якщо і потрібна додаткова енергія, то у мінімальній кількості, разів у десять-двадцять менша від звичайного будинку. Хто ж “придумав” такі будинки? Послухаємо доцента кафедри архітектурних конструкцій Інституту архітектури НУ “Львівська політехніка” Ларису Шулдан (на фото).

Офіційна НАЗВА такої споруди — “пасивний дім”. Його концепцію у 1988 році запропонували доктор Вольфганг Файст і професор Бо Адамсон зі Швеції. 1966 року засновано “Інститут пасивного будинку” у німецькому місті Дармштадті.

- Чому така назва — “пасивний”? Це ж дім, який навпаки — активно зберігає тепло... Теплий дім!

— Це особливості перекладу. Кажуть ще — екодім. Не треба плутати з поняттям “розумний дім”, коли йдеться лише про постійний контроль за енергоспоживанням. Є стандарт “пасивного будинку”, який діє у західноєвропейських країнах. Пасивним може вважатися дім, якщо на опалення, освітлення, вентиляцію одного квадратного метра площі протягом одного року витрачається не більше 15 кВт-год. У звичайному цегляному будинку цей показник — 250-350 кВт-год.

- Які ж складові проектування і спорудження пасивного будинку?

— Є рішення суто інженерні і архітектурні. Енергоефективний будинок передбачає максимальне зменшення втрат тепла, по суті, ідеальну теплоізоляцію.

- Пластикові вікна, двері...

— Це далеко не все! Технологія такого будинку передбачає відповідну термоізоляцію усіх огороджувальних конструкцій — фундаменту, підвалу, підлоги, стін, горища, даху з використанням відповідних матеріалів, зменшення так званих “містків холоду” на стиках будівельних конструкцій... Якщо у звичайних житлових будинках вікна служать тільки для освітлення і провітрювання, то у пасивних — виконують функцію накопичувачів, акумуляторів сонячного тепла для обігрівання приміщень. Таку ж роль акумуляції тепла, скажімо для нагрівання води, можуть виконувати спеціальні конструкції на даху.

- Це відновлювальні джерела енергії?

— Так. І це не лише сонячна енергія. У пасивних домах використовують тепло, яке зберігає ґрунт під фундаментом — геотермальні теплові насоси (на глибині двох метрів ґрунт має температуру 5 градусів тепла, трьох метрів — 8-10 градусів тепла). Використовують екологічно чисту енергію вітру.

- Яка місцевість найкраще підходить для спорудження пасивного будинку?

— Ідеальною є та ділянка, на якій можна зорієнтувати головний фасад майбутнього будинку на південну, не затінену сторону. Має бути на належній відстані від лісу і споруд, щоб будинок міг безперешкодно отримувати достатню кількість сонячного тепла і світла. Для будівництва пасивного дому не підходить ділянка на верхівках пагорбів або підвищень, бо він буде, як кажуть, на семи вітрах. Якщо поставити дім на схилі з невеликим нахилом з південної сторони або в середині вже існуючого поселення, то буде краще захищений від холоду. Важливим є продумане планування внутрішнього середовища будинку, щоб воно само себе захищало. Є нормування температур у різних приміщеннях. Скажімо, у кладовці — 12 градусів, сходовому майданчику — 16, у житлових кімнатах — 18, у ванній кімнаті — 23. Нелогічно, коли санвузли ставлять біля північної стіни та ще й без належної теплоізоляції. Одна з передумов пасивного будинку — його компактність. У Європі будують будинки площею до 150 метрів. Там не ставлять собі за мету поселити під одним дахом різні покоління однієї родини. Діти воліють жити окремо від батьків. У радянські часи були суворі обмеження щодо параметрів індивідуальної забудови. А коли ці обмеження зняли, люди понабудовували палаци на 800-1000 квадратних метрів. Тримали у свідомості копійчані тарифи на енергоносії, а у наш час мають проблеми, як то все опалити і оплатити.

- Тепер про фінансовий бік справи. Очевидно, це річ дуже затратна...

— Не дешева. У котеджному містечку квадратний метр обходиться в 1200-1500 доларів. Чималу суму “тягнуть” імпортні установки для вентиляції повітря і вікна, виготовлені за складною технологією. Але врахуйте економію коштів на опалення. Такий будинок може окупитися через двадцять років, а може і раніше, якщо врахувати, як стрімко дорожчають енергоносії.

- Пасивні будинки по кишені лише найбагатшим?

— Пошлюся на спостереження провідного інженера та менеджера проекту “Пасивний дім” в Україні Флореана Ламмера. Він стверджує, що власниками таких енергоощадних будинків і в Німеччині, і в Україні є представники “верхнього сегменту середнього класу”. Це люди не найбагатші, але з високою екологічною культурою, які думають, як утримувати свій дім у майбутньому. Дуже багаті люди, як правило, не думають про те, скільки вони витрачають на опалення своїх палаців...

- Як людям, що живуть у сучасних будинках, вирішувати проблему енергозаощадження?

— Раніше (згадаємо монастирі) будівничі здебільшого покладалися на товстенні стіни. За Австрії для утеплення стін у деяких будинках використовували корок. Дороге задоволення... За Польщі стіни стали тоншими. Коли у радянські часи почалося масове будівництво, то енергозбереженням архітектори і будівельники не переймалися. Копійчані енергоносії врівноважували економію будівельних матеріалів. Нині навіть незаможні люди намагаються самотужки міняти вікна, двері, склити балкони, лоджії, веранди, утеплювати зовнішні стіни... Настав час вироблення державної програми термомодернізації старих будівель — житлових, громадських. Я до цієї справи причетна як енергоаудитор. Треба почати з визначення рейтингу будинків за рівнем фактичного енергоспоживання, енергетичної паспортизації будівель з наступною санацією і термомодернізацією. Все впирається у кошти. Але колись треба починати. Україна — один із лідерів у світі з енергомарнотратства. Невже ми приречені все життя левову частку свого бюджету — державного і особистого — витрачати на енергоносії!