Українцям ніде працювати!
На 33 мільйони людей працездатного віку – лише 10,2 мільйона робочих місць
В Україні рекордними темпами скорочується кількість робочих місць.
Лише за минулий місяць кількість робочих місць скоротилася на 1,6% — до 10,2 мільйона. Причому зменшення кількості робочих місць у січні не є чимось винятковим — їх кількість зменшується уже шість місяців поспіль. А за останні три роки в Україні зникло півмільйона робочих місць — у січні 2010-го їх було 10,7 мільйона. І це при тому, що увесь цей час з бюджетів різних рівнів виділяли кошти на їх створення! Йдеться про мільйони гривень.
Кажуть, є брехня, є велика брехня, а є статистика. Не так давно Львівська обласна адміністрація звітувала про перевиконання планів зі створення робочих місць на Львівщині у 2012 році. “Упродовж січня-грудня 2012 року в усіх сферах економічної діяльності за рахунок усіх джерел фінансування в області створено 49 297 нових робочих місць, що становить 114% від річного завдання (43 250 робочих місць)” — хвалились у ЛОДА. При цьому делікатно змовчали про те, як змінилася загальна кількість робочих місць та скільки людей втратили роботу. Цю інформацію можна знайти на сайті Львівського обласного центру зайнятості. Там є інформація про кількість штатних працівників на Львівщині за останні три роки. Виявляється, з листопада 2011 року їх кількість щомісяця стабільно скорочується. Якщо у січні 2012 року було 538,2 тисячі штатних працівників, то у грудні — 528,3 тисячі. Тобто за рік їх стало на 10 тисяч менше. А нам розповідають про майже 50 тисяч нових робочих місць. Якщо ці місця і справді були створені, а кількість працівників скоротилась на 10 тисяч, виходить, за минулий рік під скорочення на Львівщині потрапили 60 тисяч людей. Тобто кожен десятий!
Так само зловживають і з зарплатною статистикою. Як розповідав “ВЗ” керівник одного зі швейних підприємств, що належить до Львівської обласної організації інвалідів, у них практично усі працівники працюють по дві-три години на день, бо нема замовлень. Відповідно і зарплату отримують у 300-400 гривень. Та коли він подає ці суми у звітах, його змушують виправляти їх на цифри, “приведені у відповідність до повного робочого дня”, аби не псувати статистику. Тобто у звітах малюють 1200 гривень, хоча люди цих грошей в очі не бачать.
Лариса Лісогор, завідувач відділу соціальних проблем ринку праці Інституту демографії
В Україні справді скорочується кількість робочих місць, і можливість працевлаштуватись зменшується. Це об’єктивне явище, адже кризові тенденції в економіці впливають на ринок праці. Наша економіка залежна від зовнішніх факторів, тому коли знижується попит на метали, хімію, сільгосппродукцію, скорочуються обсяги виробництва. Навіть якщо людей при цьому не скорочують, їх відправляють у відпустки за власний рахунок чи переводять на неповний робочий день. Підприємствам не вигідно скорочувати працівників, адже, якщо виробництво почне зростати, їм потрібні будуть люди. А у нас навіть якщо людина працює одну годину в тиждень, вважається зайнятою. Так само зайнятими вважають і тих, хто працює на присадибних ділянках.
Держава повинна сприяти збільшенню кількості робочих місць, але ті програми, які були до того, неефективні через проблеми з фінансування. Крім того, треба створити регуляторну базу, яка б стимулювала підприємців створювати робочі місця та розширювати штати.
