Мінімум для виживання

Як розмастити дві пачки масла на 14 буханців хліба? У Кабміні вважають, що це цілком реально. 400 грамів масла та 8,4 кілограма хліба на місяць — саме такими є норми споживання для дорослої людини, відштовхуючись від яких визначають прожитковий мінімум. Урядовці вважають, що українці спокійно можуть вижити на хлібі та картоплі (картоплі передбачено майже вісім кілограмів на місяць!), тому навіть макаронів, рису та гречки у споживчому кошику дорослої людини — як кіт наплакав. Для пенсіонерів хліба та картоплі у “кошику” передбачили ще більше, зате на м’ясі та рибі зекономили. Відповідно до набору, пенсіонеру достатньо 200 грамів риби на місяць. Соків дорослі люди пити «не повинні» — вони передбачені лише у дитячому раціоні.

Норми непродовольчих товарів взагалі можна читати як анекдот. Так, одній людині достатньо мати п’ять пар трусів. Причому кожна пара має служити щонайменше три роки (поки зі звичайних не зробляться стрінги?). Пальто взагалі треба носити десять років. Витрати на мобільний зв’язок та Інтернет взагалі не передбачені, зате є витрати на радіоточку, якою уже ніхто не користується. Утім, саме такий відірваний від реального життя прожитковий мінімум вигідний владі. І справа навіть не у тому, що ніхто з тих, хто складав такі норми, не пробував жити на 1147 гривень на місяць (саме таким є прожитковий мінімум та мінімальна зарплата з 1 січня 2013 року). Саме від прожиткового мінімуму відштовхуються, встановлюючи розміри мінімальної пенсії та зарплати, надбавки до пенсій. Соціальні виплати також рахують переважно у відсотках до прожиткового мінімуму. Тому якщо рахувати його, відштовхуючись від реальних потреб людини, сума мала б зрости принаймні вдвічі. А отже, зріс би і дефіцит Пенсійного фонду, і дефіцит бюджету. Саме через це українцям досі рахують споживчий кошик ледь не за нормами військового часу.

“Збільшення соціальних видатків — це одна з основних причин, чому уряди затягують перегляд мінімального набору товарів та послуг, необхідних для життя. Як наслідок, більшість норм не забезпечують навіть фізіологічних потреб людини”, — каже заступник голови парламентського комітету з питань соціальної політики та праці Павло Розенко.

На початку лютого у Верховній Раді опозиціонери зареєстрували законопроект про перегляд прожиткового мінімуму. Відповідно до документа, прожитковий мінімум мають переглядати кожні три роки, а якщо інфляція буде більшою від 1% за рік — то автоматично.

“Не у компетенції Верховної Ради визначати розмір та склад прожиткового мінімуму. Для цього є Кабмін та відповідні міністерства. Наприклад, МОЗ має переглянути споживчий набір відповідно до норм харчування. Мають прорахувати і одяг, і витрати на освіту, на охорону здоров’я. Верховна Рада повинна жорсткіше контролювати виконання урядом законодавства, — каже Павло Розенко. — Відповідно до чинного законодавства, уряд повинен переглядати набір кожні п’ять років. Але його затвердили у 2000 році перший і останній раз. Звичайно, що цей споживчий набір не відповідає сучасним потребам. Його давно треба осучаснити: викинути ті товари, які вже не використовуються, внести нові, збільшити норми споживання. Тобто йдеться не лише про те, щоб коригувати розмір мінімуму відповідно до індексу інфляції”.