А в телефоні – «жучок», який з’їдає гроші...

Українці все більше звикають робити закупи, не відриваючи п’яту точку від стільця. Через інтернет-магазини уже навіть почали потерпати звичайні, особливо, якщо йдеться про магазини побутової техніки. Як розповів “ВЗ” продавець одного з мобільних салонів, їхніми основними клієнтами тепер є люди старшого віку та жителі сіл поблизу Львова.

«Продажі різко впали ще років три-чотири тому. З одного боку, криза, з іншого — знайти людину, яка б не мала телефону, проблематично. У нас був період, коли за день могло не бути жодного покупця. А тепер і людей ніби немало, а продажі все одно мінімальні, — каже Юрій. — Багато молодих людей приходять, цікавляться конкретними моделями, просять показати, але не купують. Ми спочатку не розуміли, в чому річ — людина знає, що хоче, дивиться характеристики, ніби все підходить, то чому не купує? А потім з розмов між клієнтами зрозуміли — вони вибирають товар в Інтернеті, а до нас приходять тільки, щоб звірити ціни і подивитись, як та чи інша модель виглядає в «реа-лі». Може, навіть ціна і не настільки нижча (у нас телефони дешевші, ніж у великих мережевих салонах), але підлітки люблять хвалитись, що купили в Інтернеті. Це тепер модно”.

Через скорочення продажів власник навіть змушений був звільнити двох продавців — якщо раніше було дві зміни, у яких працювало по два консультанти, тепер залишили лише одного. За словами Юрія, продажі зростають переважно перед святами, бо телефони все ще купують на подарунок. При цьому смартфони, які коштують понад півтори тисячі гривень, купують рідко. “Як правило, найкраще розходяться мобілки, що коштують до 800 гривень. За таку ціну тепер можна купити телефон з сенсорним дисплеєм, 3,2 мегапіксельною камерою і навіть Wі-Fi, хоча ще два роки тому за такий телефон треба було віддати не менш як 1200 гривень, — каже продавець. — Але люди середнього віку не люблять сенсорних панелей. Вони хочуть звичайну клавіатуру, причому з якнайбільшими кнопками. Важливо також FM-радіо і... ліхтарик. Нові термінали, які з’являються на ринку, розраховані на активне використання Інтернету. Але для чого Wi-Fi людині, яка живе у селі, де Інтернетом і не пахне (магазин розташований неподалік Привокзального ринку, тому більшість відві--дувачів — не львів’яни. — Авт.). На жаль, мобільний Інтернет у нас дуже повільний і надто дорогий. Через це періодично доводиться вислуховувати претензії від покупців, що новий телефон у них “краде гроші”.

Річ у тім, що у багатьох нових телефонах є доступ до соцмереж (не треба нічого додатково завантажувати), Google-карт та інших сервісів, — але не знають, що доступ до Інтернету платний. Один літній пан із Мшани так тішився, що зі супутника вид-но його будинок, що показував усім сусідам. А коли у перший же день телефон “зжер” усі 40 гривень, на які він поповнив рахунок, поїхав до Львова у магазин розбиратися. “Мало не потрощив нам тут усе, вимагав, щоб ми “витягли жучок” з телефону і повернули йому ті 40 гривень. Ми телефонували при ньому оператору, який пояснював, що гроші зняли за доступ до Інтернету. Той кричав, який Інтернет, якщо у мене навіть комп’ютера нема... В результаті власник зняв зад-ню кришку телефону, вийняв батарею, сказав, що жучок там такий є, але витягнути його можуть тільки на заводі. Тому мусимо забрати телефон, а йому повернути гроші, щоб собі купив інший. Тепер всіх, хто купує телефон з доступом в Інтернет, попереджаємо, що це — платна послуга. Зрештою, попередження про це надсилають і оператори, але люди не читають повідомлень”.

А тим часом...

За даними дослід-ження компанії Nielsen про вплив Інтернету на купівлю товарів, серед товарів, які українці купують в Інтернеті, на першому місці побутова техніка (49%), далі йдуть одяг-аксесуари-взут-тя (39%), мо-більні телефони та аксесуари до них — 36%.