Передплата 2024 «Добре здоров’я»

«За валюту ще будуть відправляти під суд, як при Союзі...»

НБУ матиме свою «валютну міліцію».

Валютні війни в Україні набирають обертів. Донедавна у паніці були українці, що мали заощадження у гривні: національна валюта падала, валюти банки практично не продавали. Та цього тижня влада ошелешила всіх, хто тримає гроші на чорний день у валюті. Якщо вони захочуть їх продати, доведеться платити 15% збору до Пенсійного фонду. Тобто за нинішнього курсу на кожному доларі вони втратять більше як гривню на рівному місці. Такий здирницький закон уже навіть зареєстрували у Верховній Раді. Втім, автор скандального законопроекту Віталій Хомутинник начебто відкликав свій закон на доопрацювання. Очевидно, для того, аби вщухла хвиля обурення, яку він викликав.

«НАСПРАВДІ ніякого відкликання не було. Ми цей законопроект обговорили, але жодного рішення не було. Його не включили у порядок денний, але його й не відкликали. Він завис у повітрі. Але це не означає, що його не спробують включити у порядок денний грудня, — каже перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності Станіслав Аржевітін. — Прихована мета законопроекту — змусити людей впродовж двох місяців бігти здавати долари (у документі передбачено двомісячний термін, впродовж якого можна не платити цього податку, продаючи долари). Це контраверсійна норма. Адже коли людина продає долари — це ще не бізнес. Це її власні заощадження. Вона тримала вдома долари, тепер вирішила поміняти їх на гривні. Це не бізнес, а тому не повинно обкладатись податками. Ця норма торкнеться насамперед заробітчан, які роками працюють за кордоном і привозять з собою валюту. Аналогічний здирницький закон — про те, що підприємства, які ввозять в країну валюту, зобов’язані її продавати Національному банку. І НБУ має право визначати, скільки вони мусять продати — 70% чи 100%. НБУ вирішив, що вони мають продавати 50%. Але так було і раніше, закон не потрібен для цього. Переконаний, що за деякий час він запропонує продавати усі 100% валютної виручки. При цьому він має право змінювати терміни ввезення валюти — не 180 днів, як було за законом, а 90. Оці всі шарахання свідчать лише про одне — державні фінанси у критичному стані. Але замість того, щоб скасувати преференції для певних видів бізнесу, сказати, вибачте, але в країні криза і ми не можемо вам давати пільги, починають витискати останні соки з народу».

Українці, особливо старшого віку, усі ці обмеження сприймають як повернення у минуле. “Податки для тих, що мають долари, то ще півбіди. Будеш бачити, за валюту ще будуть відправляти під суд, як при Союзі...” — повчала старша пані у маршрутці жінку років тридцяти. І, схоже, вона таки має рацію. “Хомутом від Хомутинника” валютна епопея не завершиться. НБУ повідомив про створення Комітету із запобігання недобросовісним валютним операціям. В обов’язки комітету входитиме боротьба з ажіотажним попитом та валютними спекуляціями. Скидається на те, що в Україні зароджується така собі податкова міліція.

“Логіка влади зрозуміла. Закон про податок на валюту має дві цілі: збити активність на валютному ринку та наповнити бюджет, — каже президент Комітету економістів України Андрій Новак. — Влада розуміє, що ситуація критична: курс гривні нестабільний, бюджет не виконується, міжбюджетні трансферти не виконуються або виконуються не в повних обсягах, інвестори з країни тікають. Навіть наша маніпулятивна статистика не може не показати падіння промисловості, а воно уже на рівні 5%. Ми зараз повертаємося до показників 2008¬2009 року, хоча серйозних обвалів на світових ринках немає. Валиться наша економіка. І влада не знає, що з усім цим робити. Усі заходи, яких вони вживають, не дадуть результату, бо проблеми в економіці неможливо вирішити адміністративними методами. Певний ефект вони можуть дати, але короткочасний, бо до будь¬яких обмежень швидко пристосовуються і знаходять методи, як їх обійти. Ситуація, яку маємо, — це наслідок того, що за 21 рік жодна влада так і не спромоглася прийняти модель економічного розвитку України. Все економічне планування у нас зводиться до бюджету на один рік, тоді як навіть в СРСР економіка розвивалася п’ятирічками. Навіть якби у нас бюджет розподіляли нормально, а не по кишенях, економіка не змогла б нормально розвиватися. Тому поки у нас не буде програми економічного розвитку, ми так і житимемо — від кризи до кризи”.

Схожі новини