Передплата 2024 «Добрий господар»

Проїдаємо півзарплати, а харчуємося все гірше...

Українцям бракує грошей на якісні харчі, одяг, книги та відпочинок.

Коли чуєш виступи наших можновладців про “пакращєння” життя, складається враження, що вони живуть у якомусь іншому світі. Надто далекі вони від народу. І казус, який трапився з прем’єром Азаровим на запорізькому автомобілебудівному заводі, — цього підтвердження. У прем’єрській голові не могло вкластись, що робітник, який отримує півтори тисячі зарплати, працює повний робочий день! Можливо, перед тим, як починати “реформи”, варто було б вивчити принаймні офіційну статистику? За даними Держстату, зарплата українців зростає в середньому на 15% на рік. Але при цьому зростають і ціни! Майже третина українців в опитуваннях зізнається, що грошей вистачає лише на їжу та оплату комунальних послуг. При цьому їдять українці все гірше і гірше.

Звісно, сказати, що люди голодують, не можна. Але вони переходять на щораз гірші харчі. За даними Держстату, за минулий рік в Україні зменшилось споживання молока та молокопродуктів. І така тенденція зберігається уже кілька років поспіль. За останні п’ять років майже на третину скоротилося споживання соків.

М’яса люди стали їсти начебто більше — 51,2 кг на рік на людину проти 45,7 кг на рік у 2007-му. Але при цьому і самі українці, і м’ясопереробні заводи перейшли на дешеву курятину, частка якої за останні п’ять років зросла наполовину — до 37,5 кг на рік. Жоден європеєць не з’їдає стільки курятини... Натомість частка яловичини у нашому раціоні впала з 9 кг до 3,3 кг на рік. Зате люди стали їсти більше картоплі (на 8%) та круп.

Попри не надто здорове харчування, середньостатистичний українець витрачає на їжу 55,7% своїх доходів (дані Держстату). Ще 11% йде на оплату комунальних послуг, а 4,2% — на алкоголь та тютюн. “Оті 30% доходів, які залишаються, люди витрачають на одяг, інші витрати. Не дивно, що багато людей взагалі не мають жодних заощаджень — вони просто не мають можливості їх робити”, — каже експерт Максим Борода.

Експерти відзначають, що з кожним роком в Україні стає все помітнішою прірва між багатими і бідними. Тому в нашій країні є попит на елітні товари і на найдешевші, а от середня цінова категорія — просіла. Чого ж дивуватись, адже в середньому дохід на одного українця становить 1861 гривню у місті та 1564 гривні — на селі. Навіть якщо припустити, що з урахуванням зарплат у конвертах ця цифра буде вдвічі більшою, цього все одно недостатньо, щоб відчувати себе середнім класом.

“У моєму розумінні представник середнього класу — це людина, яка заробляє достатньо, аби нормально харчуватись, платити за комунальні послуги, мати автомобіль, раз на рік їздити у відпустку та мати бодай якісь заощадження, — каже львів’янка Мар’яна Павлишин. — Ми з чоловіком заробляємо більше, ніж офіційна середня зарплата. Але при цьому не можемо назбирати на машину, на відпустку — удар по сімейному бюджету! У нас основна частина видатків — одяг та взуття для дітей. Фрукти та соки купуємо лише їм — для нас з чоловіком це вже розкіш. Сімейний похід у кіно дозволяємо собі хіба раз на рік. Менша донечка дуже любить читати, але хороша ілюстрована книжка — близько ста гривень. Не накупуєшся. Собі книжок уже давно не купувала”.

Те, що люди живуть в економ-режимі, відзначають і офіціанти. “У нас майже завжди повний зал, особливо ввечері. Але більшість робить мінімальне замовлення. Дівчата з кавою та морозивом можуть сидіти дві-три години. Якщо за вечір є одна-дві компанії, які приходять не просто посидіти, а поїсти і випити, ми щасливі”, — каже Михайло, офіціант однієї з кав’ярень у центрі міста. Хлопець каже, що про такі чайові, які були під час Євро-2012, залишається лише мріяти...

“Люди економлять, і це відчувається. Особливо на ринку турпослуг. Під час кризи ринок просів на 50%, зараз ситуація трохи покращилась, і падіння “лише” на 30%. Лишився відпочинок вищого класу, а от середній і нижчий клас дуже впав, — каже керівник туркомпанії Сергій Кушнір. — Половина з тих клієнтів, що лишилася, вибирає дешевші напрямки, дешевші готелі чи тури на меншу кількість днів. Низька купівельна спроможність українців позначається перш за все на туристичному та ресторанному бізнесі. Хоча в’їзний туризм від цього мав би тільки виграти. У людей не вистачає грошей поїхати за кордон, тому відпочивають в Україні. У цьому плані від бідності в певному сенсі виграв Львів — тут повно туристів і ресторани більш-менш заповнені, чого не скажеш про інші, нетуристичні міста”.

Саме сфера послуг, тобто малий та середній бізнес, найбільше потерпає через зубожіння населення. Стрижки та манікюри роблять переважно “до дати”, у спортзалі беруть один абонемент на двох і ходять по черзі... Зате уряд рапортує про рекордно низьку інфляцію. Звичайно, інфляція низька. Але це свідчить лише про те, що людям катастрофічно бракує грошей! Як наслідок, бракує їх і банкам, і підприємствам. “Чим менше доходів має населення, чим менше вільних коштів мають підприємства, тим менше вони можуть вкладати у банк. Як наслідок, тим менше банк може давати позик. Це закономірність: убогі люди — убога фінансова система, убога економіка”, — каже професор Університету банківської справи Ростислав Слав’юк.

Схожі новини