Баклажани – по 2 гривні, але вчора. А нині – по 5

У понеділок на оптовому ринку “Шувар” людей небагато. Нині “гаряча пропозиція” — картопля по гривні. Однак “оптових” покупців із “кравчучками” майже немає. До виходу йдуть із пакетами, які навіть не до верху заповнені...

Між рядами більше автівок, аніж людей. Прилавки гнуться від асортименту. Андрій торгує кавунами — по три гривні за кілограм та інжиром — п’ять гривень штука. Смаколики з Криму. Чоловік нарікає, що покупців мало. “Зараз торгівля йде погано, — каже. — За день можна вторгувати і дві тисячі гривень, та це рідко буває. Щодня за місце плачу сто гривень плюс сімсот щомісяця”.

Біля прилавків із виноградом покупців майже немає. Продавчиню пані Галину ледве видно за горами різнокольорових грон. Киш-миш по 14 гривень, мускат — по 16, кардинал — по 15. “Люди нічого не беруть, — сердиться жінка. — За півдня продала лише кілька кілограмів винограду”.

Подружжя Колодрибських приїхало на гуртовий ринок із Хотинського району Чернівецької області. Торгують вирощеними помідорами та баклажанами. Томати коштують від двох до шести гривень, “синенькі” — п’ять. А ще ж якихось два тижні тому баклажани коштували 2 грн. Овочівництвом подружжя займається давно — 25 років. На “Шуварі” продають останні п’ять років. “Інколи спродуємося за день, — розповідає пані Наталя, — а буває, й тиждень треба стояти. Цього року люди погано беруть овочі. Мабуть, грошей не мають. Чим рік, тим гірше. Років десять тому була жвава торгівля, а зараз глухо”.

Оптовикам помідори здають по півтори гривні. Та таких пропозицій мало. “У селі Глибоке на Чернівеччині є завод, де виготовляють соки, — продовжує пані Наталя. — Помідори там беруть по гривні. Звичайно, було б набагато простіше здати оптом, та шкода... Цього року томати погано вродили — дощів не було зовсім. Аби зібрати гарний урожай, довелося добре попітніти”. Щодня за місце подружжя платить 108 гривень, бо мають картку знижки. Плюс двадцять гривень за лабораторні дослідження овочів. “Це якийсь абсурд, — обурюється пані Наталя. — Кілька днів поспіль лаборанти роблять аналізи тих самих овочів. Звісно, щодня за таку “послугу” треба платити”.

Пан Олександр торгує тернопільськими помідорами. Біля його ящиків людей немає, коли-не-коли хто підійде. “Зараз слабенько купують, — каже. — Торік брали на закрутки і по 50 кілограмів, а тепер 10-20. Дешевше вже не буде”.

Серед гір томатів майже немає баклажанів. Фермери пояснили, “синенькі” цього року через засуху вродили слабо. “Наприкінці літа було багато баклажанів із Закарпаття, — пояснює пан Василь із Буковини. — Вони вже закінчилися. У нас “синенькі” слабо вродили. Ціле літо їх поливав, аби не пропали”.

Огірки на “Шуварі” можна придбати по п’ять гривень, гуртом — на гривню дешевше, перець — по чотири і три відповідно. Нещодавно можна було гуртом і по 2 грн. за кілограм взяти. Пан Ярослав привіз свій товар з Борщівського району, що на Тернопільщині. Каже, на овочах зараз не розженешся, так, аби кінці з кінцями звести. “Років два тому огірки були дорожчі, та купували їх набагато активніше, — з ностальгією у голосі каже чоловік. — Зараз товару багато, та попит на нього мізерний”.

Фермери нарікають, заробленого за цей сезон ледве вистачить, аби перезимувати. Кілька років тому заробітки були набагато кращі. Подружжя Іванчуків зі села Шупарка на Тернопільщині три роки тому розпочало будівництво. “Як почали — так досі все стоїть на місці, — розводить руками пані Надія. — Тоді ще могли щось відкладати з того, що вторгували, а тепер — аби зиму пережити. Добре, є господарка, з голоду не пропадемо. Сільськогосподарська продукція зараз зовсім не цінується. А скільки грошей і праці треба вкласти, аби виростити ті овочі”...

Капуста на “Шуварі” — від двох гривень. Біля причепа з горою білокачанної довго копирсається дідусь. Нарешті вибрав головку. “Чотири гривні”, — зважила продавчиня. Старенький кілька секунд у роздумах пожмакав у кулаці дві гривні, важко зітхнув і... пішов.

“Дешевшати капуста вже, мабуть, не буде, — розмірковує фермер із Куликова з-під Львова пан Андрій. — Теперішня добра для квашення, але люди її ще не беруть. Десь за два тижні піде на ура. Цього року був поганий урожай. Торік капуста була чудова, та багато вивіз на смітник, бо всю не продав. Навесні, думаю, буде по 10-15 гривень”.

Картоплі на ринку валом. Майже вся по гривні. Пані Оксана з Бродівського району продає по 90 копійок. “Люди погано беруть, — нарікає. — За тиждень не можу продати п’ять тонн. В основному купують по мішку”.

Ніяк не йде торгівля і у фермера пана Тараса з Турійського району, що на Волині. Чоловік привіз цілу вантажівку картоплі, моркви, буряків. Усе це з сім’єю виростив на трьох гектарах землі. “Виходить, працюємо за “дякую”, — скрушно хитає головою. — До обіду продав лише кілька мішків картоплі та буряків. Доведеться тут ночувати, а це ще 150 гривень”...

Пан Володимир продає із фури цибулю. Залежно від сорту, коштує від 1,20 до 5 гривень. “Сьогодні не дуже вдалий день, — каже, — навіть тонни не продав. Буває, за добу 5-6 тонн беруть”.

Пенсіонерка пані Ірина за прилавком пропонує усіляку зеленину та городину. Припрошує скуштувати грушок. “Грушечки хотіла б по десять продавати, та віддаю за половину, — знизує плечима. — Нічого люди не беруть. Зранку купили лишень одну салерку, один перчик, трохи зеленинки. У мене все дешеве — по гривні, та й то не беруть”.