Дмитро Крапивенко

Дбати про здоров’я, мити руки, прислухатися до «сигналів» власного тіла — все це так банально й дидактично, що багатьом людям ці процедури здаються зайвими й узагалі необов’язковими.

2014-го Володимир Зеленський був поза політикою й невтомно жартував над тими, хто при владі.

Їх легко сплутати з однолітками з країн Заходу: ті самі бренди в одязі, ті самі ґаджети, ті самі гіроскутери й моноколеса як засіб пересування, екофрендлі й етичне споживання.

«Пісенний край завзяття і труда». Якщо коротко, то саме такий образ радянської України, оспіваний Софією Ротару, хочуть бачити Кремль і його піддані.

Від моменту оголошення Володимиром Зеленським про намір іти в президенти багатьох не полишало враження нетривалості цього водевілю.

Той, хто сьогодні закликає не дратувати Росію, завтра танцюватиме гопака в шароварах на прийомі в Кремлі.

У цивільному житті три місяці — це окремий період, квартал, за який набігає певна статистика, щоб можна було зробити деякі проміжні висновки.