Наступні обстріли Києва: до чого готуватися?

Уперше за час війни російський режим перейшов від наступу до самозахисту. Я зараз не про фронт. Я про внутрішню логіку дій, наслідком яких стала навʼязлива спроба сконцентруватися в обстрілах, перш за все на центрі Києва.

В основі цієї логіки лежить три аспекти:

Психологія самого путіна, який розуміє, що його принизили, і він має відповісти за приниження.

Бажання сподобатися ура-патріотам і частині військових, які все більше перетворюються на опозицію путіну. Вони чотири роки просять путіна бити по центрах ухвалення рішень. Удари такі були, але росіяни все ж не дозволяли собі аж так бездумно і в таких кількостях розкодувати ракети. Зараз, схоже, ухвалене рішення зробити кілька хвиль таких масованих атак — навіть якщо потім треба буде накопичувати кілька місяців відповідні запаси. Тут нема воєнної логіки. Повторюся - це логіка театру для одного глядача, якому це страшенно має сподобатися. Мені здається, хоч тут я і не спеціаліст, атак, подібних до попередньої, не може бути більше 3-4. Більше просто нема ресурсу.

Минулого тижня путін звернувся до українських військовослужбовців здаватися. Опосередковано це говорить про ті ілюзії, які концентруються в його голові. І які доносить йому вище воєнне керівництво.

Ідеальним проміжковим завершенням такої ракетної операції для кремля, схоже, мало б бути пряме попадання в будинок офісу президента і, в ідеалі, щоб потім США та ЄС почали тиснути на Україну почати просити мир чи хоча б нового раунду переговорів. Ще раз: це не логіка війни. Це логіка театру одного глядача. Але ця логіка - не про останній, завершальний етап війни. Це логіка дрібної тактики на наступний місяць. Якщо бути більш точним - це логіка піару, а не війни. На жаль, дуже чорного для нас піару. Повторюся: автори цієї ідеї вважають, що після цього наступить злам не в війні, а в переговорах.

У російських елітах поки не існує ніякого бунту. Досі вони вовтузилися і вовтузяться між собою заради одного: отримати добро від путіна як головного арбітра. Зараз зросла кількість незадоволених новими правилами арбітражу, які передбачають різке обмеження кількості недоторканних. Але логіка путіна полягає в тому, що недоторканність 30 людей з його найближчого оточення плюс вищої ланки фсб та фсо уберігає його від будь-яких переворотів. І в цьому є серйозний резон.

Ми справді наблизилися до появи елітної фронди. Але її ще точно немає, і зробити так, щоб її не стало - головна задача путіна. При цьому Захід, схоже, не мислить категоріями спроб створити цю саму фронду. Захід мислить в категоріях вічності путіна. А це, безумовно, впливає на російські еліти.

Джерело