Зеленський таки став вироком. Але не Порошенку, а українській державі

Але передвиборча програма, яка була записана у формі мрії, так і залишилась на папері.

Обіцянки закінчити війну перетворились у наймасштабнішу війну з часів Другої світової.

Кадрова політика – це окрема дуже болюча тема. Коли ми дивимось, кого попідтягав Зеленський до влади, то волосся дибки стає (щоправда, декому це все дуже ок, а винен традиційно Порошенко).

Для багатьох це було видно і зрозуміло ще тоді, у 2019 році. І 25% людей бачили, яка біда насувається.

Напередодні тих виборів був дуже правильний борд, який багато хто захейтив: або Порошенко, або путін.

І, на жаль, оця путінська гниль, цинізм, безпардонність, неадекватність, злодійкуватість, корупційність, махінаторство широким масивом зайшли, а в певній мірі повернулися ще з часів «регіоналів» до українського політикуму і керівництва держави.

Вони вибудували вертикаль, де кожному на своєму рівні було дозволено все: красти, комбінувати, викручувати без огляду на інтереси держави, а тим паче без огляду на закон.

Тому і масштаби розкрадань такі, що «регіонали», напевно, десь там крутяться на місці, як дзиґа, і питають: «А що, так можна було?»

Найстрашніше, що вони досі у великій мірі впевнені: їм за це нічого не буде. Тому я думаю, що зараз найстратегічніше питання: як нам із цього всього виплутатися?

P.s. У мене в підписниках, напевне, небагато виборців Зеленського, але хочу звернутись до всіх виборців #Зе: ви задоволені?

Джерело