Мені було цікаво зануритись у цей свіжий скандальчик із ВПО, східняками та телефеміністкинею Еммою Антонюк

І так, так трапилось, що росія зросійщила цю землю, щоб мати боєздатних, отих самих «ісконно русскіх тіпа гусарів» у війнах з турками та французами під Бородіно. Я памʼятаю, коли на наших міжміських маршрутках Охтирку тривалий час підписували виключно як «Ахтирка».

Русифікація торкнулась і самого Багряного — до його реального прізвища Лозовʼяга — радянщина доточила «ін». Втім, це усе не завадило автору не лише видати правдиві романи про радянщину, а ще й у 1946 році розкласти хто є хто у публіцистиці «Чому я не хочу вертатись до СССР?». Там чи не вперше було сказано, що українці за шляхетністю не поступаються Англії чи Італії.

І нарешті. Більшість того, що прийнято називати «рускоговорящей челюстю» - було зросійщено штучно або було змушене мімікрувати, аби банально бодай хтось вижив із недобитих славних українських родів. Так у багатьох українців і зʼявилась бабуся чи дідусь, які поїхали працювати на завод чи шахту після розкуркулення та Голодомору — і випадково стали російськомовними.

Я уже колись розповідала історію дівчини, яка допомагала мені з ремонтом кухні. Переселенка першої хвилі із Донецька, яка з 2014 будувала життя в Києві з нуля. Дуже стильна, фактурна, професійна. Якось вона прийшла на заміри і поділилась, що її мама уперше розказала, як дід і баба опинились на шахтах. Їхніх батьків з Хмельниччини та Буковини розкуркулили по саме не хочу, обібрали як липок — це ще добре, що діти десь на лісопильні Сибіру не опинились. Так Оля вперше в 38 дізналась, хто вона є, і які її базові налаштування.

Джерело