На справі про «шолом пам’яті» Гераскевича піднятися з політичного дна хоче «прилипала» Єрмак

У кінці листопада відправлений у відставку Єрмак заявив, що з ним вчинили вкрай несправедливо. І щоб підтвердити свої громадянські  «чесноти», пообіцяв піти на фронт. 

Минули два з половиною місяці, а про військовослужбовця ЗСУ Єрмака ніхто не чув, цивільна особа з таким прізвищем тусується у Києві. Без бронежилета, але з охороною на авто зі спеціальними номерами пересувається столицею, у спортивних залах підтримує фізичну форму, за накритими столами проводить загадкові зустрічі. У нього своя лінія фронту -  як переляканий заєць, ховається від об’єктивів і диктофонів журналістів...
У минулий четвер Єрмак знову потрапив у заголовки новин. Не через політику, не через магію, про тісний зв‘язок з якою розповідала ексречниця президента Мендель - а через спорт. 

Світові медіа обговорюють мегаскандал на зимовій Олімпіаді в Італії - дискваліфікацію українського скелетоніста Владислава Гераскевича. Суть ви знаєте: на своєму шоломі 27-річний киянин помістив портрети наших атлетів, які загинули у розв’язаній росією війні, а  Міжнародний олімпійський комітет угледів у цьому  порушення правил МОК і відсторонив українця від змагань.  Знакові особистості підтримали патріотичний вчинок Влада. Президент відзначив його орденом Свободи… 
«Приклеїтися» до цієї історії вирішив Єрмак. Він запропонував нашому олімпійцеві свою… юридичну допомогу - мовляв, має успішний досвід. 

Тут і до ворожки ходити не треба: токсичний екскерівник президентської канцелярії вирішив у такий спосіб бодай трохи «відмитися» від свого недавнього перебування у великій політиці, хотів заробити бали у громадянської спільноти. Мета зрозуміла - із політичного дна знову виплисти на поверхню, далі бути на провідних ролях. На чужій біді заробити новий політичний капітал. 

У цих  намаганнях колишній чиновник чимсь схожий на оту маленьку морську рибу-прилипалу, яка присмоктується до тіла підводних гігантів і за рахунок них привільно живе...   

А ще спроба Єрмака подати себе співучасником резонансної події нагадує муху з байки Глібова - комаха сиділа на розі у вола, який тяжко працював у полі, і на запитання комарика, де була, хвалиться: а ми орали! 

Пропоную перечитати шедевр нашого класика. Віршові виповнилося 135 років, а який він актуальний, як мовиться, до пори, до часу!  Леонід Іванович немовби написав його про Андрія Борисовича, антигероя цього нашого допису…

Орачі і Муха

Леонід Глібов

У полі Орачі на ярину орали,
І Муха там була,
І хоч її, непрохану, ганяли,
Одначе крадькома і їла, і пила,
Бо звикла змалечку кохаться у чужому.
Надвечір Орачі верталися додому,
І Муха там на розі у вола.
Зустрівсь Комар на лузі край села
Та й каже сміючись: — Добривечір, сестричко!
А ти вже тут чого, моя перепеличко?
Кума чи родичка кому? 
А та йому:
— Бов-бов! Раденький, що дурненький!
Хоч довгий ніс, та розум коротенький,
Бо комарі не сіють і не жнуть…
Ти роздивись: у полі ми орали,
Раненько почали, ввесь день не оддихали,
Тепер додому час, з вечерею нас ждуть.
***

Ми й між людьми чимало знаєм
Брехливих прихвоснів таких;
Вертяться скрізь, щоб бачили і їх:
І ми, мов, тут — турбуємось і дбаєм!
1891