Всі вдають, що мирний процес триває...

Позиція України – припинення воєнних дій (хоча б для по­чатку на 30 днів), і вже тоді про щось можна говорити. росія припиняти вбивати українців і нищити Україну не збирається, натомість висуває наперед неприйнятні умови. Нічого прин­ципово нового вона не вимагає. Це “нейтралітет і відмова від вступу у будь-які військові альянси”. Тобто не лише не всту­пати у НАТО, а й не мати військових союзів з окремим країна­ми. Це може означати, що росія у такий спосіб хоче нейтра­лізувати Україну як потенційного союзника, наприклад, країн Балтії. Щоб Україна не змогла допомагати іншим країнам, на яких планує у майбутньому напасти росія... Це “встанов­лення граничної чисельності ЗСУ”, тобто, по суті, знищення українських Збройних сил, перетворення їх на імпотентну армію. Це “зняття економічних санкцій з росії та взаємна від­мова від претензій у зв’язку зі шкодою від бойових дій”. Це міжнародне визнання окупованих українських територій, які росія внесла у свою конституцію, і виведення з цих територій українських військ. До речі, серед вимог з’явився новий ці­кавий пункт: “відмова від диверсійної діяльності на території російської федерації”. Це вже наслідок успішної спецопера­ції з ліквідації російської стратегічної авіації. росія хоче за­страхуватися від чергової “павутини”... 

Якщо коротко, то Україна має підняти руки, покірно ка­пітулювати, і у подальшому бути слухняним “беззубим” са­телітом росії. При цьому, на жодні поступки агресор йти не збирається. Навіть не вдає, що готовий до бодай найменших компромісів. То які це переговори?! Де тут точки дотику? З боку росії це гра в одні ворота...

Україна справді прагне миру і припинення бойових дій, а росії мир в принципі не потрібен. путіну вигідно воювати, бо війна – це для нього єдиний шанс триматися при владі без внутрішніх потрясінь. Це спосіб легалізації його деспотично­го режиму.

Війна стала суттю і національною ідеєю путінської росії. Тому путін планує воювати довго, саме для цього повним хо­дом мілітаризує дітей у садках і школах, накачує своїх гро­мадян істеричною антиукраїнською і антиєвропейською про­пагандою… Не виключено, що найближчим часом оголосить загальну мобілізацію. росія твердо стала на воєнні рейки, і цей потяг вже не зупинити.

Усі ці квазімирні переговори – лише черговий обманний маневр чи така собі дипломатична спецоперація російської сторони. Імітуючи мирні переговори, путін вбиває кількох зайців. Затягуючи переговори, уникає чергових санкцій, бо поки триває ілюзія мирного процесу, у Європи, яка вже була готова ввести нові санкції, зв’язані руки...

По-друге, цей спектакль потрібен американському прези­денту Дональду Трампу. Щоб вдавати, що саме він домігся якщо не миру, то бодай мирного процесу. Його попередник Байден і цього не міг досягти. путін підігрує у цьому своєму американському другу. Хоча, думаю, навіть Трамп вже зро­зумів, що нічого путнього з того не вийде. Але всі вдають, що процес іде... А війна лише набирає обертів. І Америка, як натхненник і організатор цих переговорів, і Туреччина як приймаюча сторона і, по суті, посередник, підіграють у цьому спектаклі російській стороні. Той же Ердоган після чергового раунду заявив, що переговори були чудові. Кожен грає свою роль у цій трагікомедії.

Так виглядає, що усі зацікавлені сторони стали заручника­ми хитромудрого плану путіна. Україна, на жаль, в тому числі. Хоча, як кажуть, з паршивої вівці хоч вовни жмут. Те, що до­мовились про обмін полоненими і тілами, без сумніву, велика річ. Але ці домовленості відбувалися протягом усіх років великої війни. Тільки раніше ця гуманітарна місія не була ци­нічною ширмою для імітації мирного процесу...