Зеленський фактично "Трамп на мінімалках" через меншу кількість ресурсів, влади, можливостей та досвіду

І почали вони боротися за мир так, що каменя на камені не залишилося.

Спостерігаю велику кількість різноманітних дописів про Трампа у наших інтелектуалів та лідерів суспільної думки. Бачу, як ретельно вони захищають демократію і свободу слова у США від атак Трампа. Читаю у них про те, як сильно помилилися американці з тим, що обрали Трампа. А головне, спостерігаю як всі ці люди хвилюються за майбутнє США. І при цьому вони якось мовчать про те, що все це робив і робить Зеленський. А що ж так?

Трамп точно не цукор і його дії ще будуть мати наслідки для США, але щось мені підказує, що американці свої проблеми вирішать і зі всіма викликами впораються. А от з Україною не все так оптимістично. Тим більше, що помітно, як прикриваючись війною влада веде країну до авторитаризму, а корупція та некомпетентність зменшують наші шанси на виживання. А ще є системне переслідування опозиції, військових та журналістів-розслідувачів. І в таких умовах справді легше боротися за демократію в США. Бо це не лише легше, а й безпечніше. Легше та безпечніше написати десяток дописів про припинення фінансування "Голосу Америки" та "Радіо Свобода", але якось сором'язливо сьогодні мовчати про викидання з Єдиного марафону "Прямого", 5-го та Еспресо та не згадувати про те, хто ж дав наказ СБУ слідкувати за журналістами з BIHUS.INFO. Це точно безпечніше, якщо розуміти, що такий наказ могли дати лише Зеленський, Єрмак і Татаров. А ще безпечно не згадувати темники з ОП для Укрінформу та фінансування мережі телеграм-помийок чи те, що чомусь пропагандони Банкової не підпадають під мобілізацію. Влада не любить ці кейси.

Легше гигикати над тим, що пристосуванець з республіканської партії, який хотів оголосити критиків Трампа «‎психічно хворими», був затриманий за спробу схилити неповнолітню дівчину до проституції. Легше гигикати над ним, ніж писати про пристосуванця зі "слуг" Федора Веніславського, який стверджує, що бойовий імунітет розповсюджується на всі рішення Зеленського, але чомусь язика тримав у дупі та мовчав про цей самий бойовий імунітет у генерала Галушкина та полковника Лапіна. А ще варто згадати, хто у нас сидить у ВР в президентській фракції. Бо Зеленського влаштовує, що в його фракції є не лише "анал-табу", а й Одарченко з Задорожним, які отримали підозри в корупції і перший вже отримав навіть вирок. Але про це у нас мало хто пише. Бо ОП це не любить. Легше про це не писати. Як і про багато інших речей.

Ні, у нас є ті, хто на це все вказує, піднімає ці теми і вимагає від влади відповідей. Є такі. І коли вони пишуть про Трампа, що це взагалі не викликає ніякого дисонансу у сприйнятті їх позиції. Але ж мова не про них. Мова про натовп наших вітчизняних борців за демократію в США, які чомусь мовчать, що Зеленський робив все те ж саме, що і Трамп зараз робить. Зеленський фактично "Трамп на мінімалках" через меншу кількість ресурсів, влади, можливостей та досвіду. Але навіть неозброєним оком можна побачити, що Зеленський хоче бути, як Лукашенко чи Ердоган. Але про це системні українські критики Трампа мовчать. Тому що так їм безпечніше. А якщо мовчати і не порушувати ці та інші теми, то автократія остаточно переможе.

Ця ситуація нагадує мені старий радянський анекдот. Зустрілися якось американець з радянським. Американець каже:

- У нас вільна країна. Я можу у Вашингтоні легко вийти на площу перед Білим домом та крикнути "Рейган дурень". І мені за це нічого не буде.

Радянський йому відповідає:

- Ну і що? Я теж можу вийти на Червону площу у москві та крикнути "Рейган дурень". І мені також за це нічого не буде.

То може час припинити волати "Рейган дурень" на Хрещатику? Чи так безпечніше?

Джерело